Нормативне регулювання відповідальності боржника за прострочення грошових зобов’язань є важливою частиною цивільного законодавства України. Стаття 625 ЦК України встановлює механізм компенсації кредитору матеріальних втрат, які виникають унаслідок невиконання боржником грошових зобов’язань у визначені строки. Запровадження воєнного стану з 24 лютого 2022 року суттєво вплинуло на застосування цих норм.
Правова природа 3% річних та інфляційних втрат
Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено два самостійні елементи компенсації за прострочення грошового зобов’язання:
-
3% річних від простроченої суми;
-
індексація боргу відповідно до індексу інфляції.
3% річних є встановленою законом платою за користування боржником чужими коштами й мають компенсаційний, а не штрафний характер. Інфляційні втрати компенсують знецінення грошових коштів та забезпечують збереження їх купівельної спроможності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 2 липня 2025 року у справі №903/602/24 вказала, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов’язання, що виступає способом захисту майнового права кредитора. Вони нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від зупинення виконавчого провадження чи виконання судових рішень: достатнім є сам факт прострочення.
Позовна давність і воєнний стан
Невиконання грошового зобов’язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення сум за ст. 625 ЦК України виникає з моменту порушення до моменту його усунення. У звичайних умовах стягнення обмежується останніми трьома роками до подання позову.
Під впливом карантину та воєнного стану механізм позовної давності був змінений. Велика Палата ВС у постанові від 2 липня 2025 року (справа №903/602/24) роз’яснила, що якщо позовна давність не спливла станом на 2 квітня 2020 року, строк звернення до суду:
-
продовжувався на період дії карантину до 30 червня 2023 року;
-
був продовжений на період дії воєнного стану до 29 січня 2024 року;
-
з 30 січня 2024 року перебіг строку був зупинений на час воєнного стану.
Закон України від 14 травня 2025 року №4434-IX скасував загальне зупинення строків позовної давності, і з 4 вересня 2025 року позовна давність знову почала обчислюватися. Це означає, що з цієї дати знову діє обмеження – можна стягувати 3% річних та інфляційні втрати лише за останні три роки до подання позову, якщо кредитор не встиг використати «подовжені» строки.
Для кредитних та позикових відносин Закон має значення щодо сум, нарахованих до 24 лютого 2022 року, оскільки за період після цієї дати діє спеціальний мораторій. Для інших господарських договорів (поставка, підряд, послуги, оренда тощо) відновлення позовної давності стосується всіх періодів прострочення, оскільки мораторій на них не поширювався.
Верховний Суд у постанові від 25 вересня 2024 року у справі №206/2984/23 підтвердив, що у зв’язку з триваючим характером правопорушення кредитор має право на стягнення сум за ст. 625 ЦК України за весь період прострочення, з урахуванням особливих правил позовної давності, що діяли станом на 2 квітня 2020 року.
Воєнний стан і мораторій: кредитні/позикові договори vs звичайні господарські
З 24 лютого 2022 року законодавець запровадив мораторій у кредитних та позикових відносинах. Пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачає, що в разі прострочення виконання грошового зобов’язання за договором кредиту або позики позичальник звільняється від відповідальності за ст. 625 ЦК України, а також від сплати неустойки, штрафу чи пені за час дії воєнного стану та 30 днів після його припинення.
Закон №2120-ІХ від 15 березня 2022 року виключив можливість нарахування сум за ст. 625 ЦК України з 24 лютого 2022 року для кредитних і позикових відносин, але не змінив правила щодо продовження позовної давності щодо сум, нарахованих до цієї дати.
Для звичайних господарських договорів мораторій не застосовується. У таких відносинах 3% річних та інфляційні втрати продовжують нараховуватися у повному обсязі, з урахуванням загальних правил позовної давності.
Компенсаційний характер платежів і галузеві мораторії
Верховний Суд послідовно наголошує, що 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а мають компенсаційну природу. Це особливо важливо для застосування галузевих мораторіїв, зокрема в енергетиці.
Північний апеляційний господарський суд у постанові від 4 вересня 2023 року у справі №910/1353/23 вказав, що постанови НКРЕКП, які вводять мораторій на штрафні санкції (зокрема постанова №332 від 25 лютого 2022 року), не поширюються на вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Тому спеціальні мораторії, що стосуються штрафів, пені та неустойки, не обмежують право кредитора на компенсаційні платежі за ст. 625 ЦК України.
Механізм розрахунку інфляційних втрат і 3% річних
Судова практика виробила чіткі підходи до розрахунку інфляційних втрат:
-
нарахування здійснюється помісячно, із застосуванням офіційних індексів інфляції за кожен місяць і подальшим підсумовуванням;
-
при частковому погашенні враховується проіндексована сума боргу, а не початковий основний борг (постанова ВС від 26 червня 2020 року у справі №905/21/19);
-
індекс інфляції за місяць погашення враховується, якщо сплату здійснено з 1 по 15 число, і не враховується, якщо сплата проведена з 16 по 31 число (постанова ВС від 5 липня 2019 року у справі №905/600/18).
3% річних мають характер законодавчо встановленого мінімуму. Велика Палата ВС у постанові від 2 липня 2025 року у справі №903/602/24 наголосила, що цей розмір не може бути зменшений судом. Договором може бути встановлено більший, але не менший розмір процентів.
Стаття 625 ЦК України і реституція
Реституційні зобов’язання (наслідок визнання правочину недійсним) також мають грошову природу. Велика Палата ВС у постанові від 26 квітня 2023 року у справі №200/15881/17 визнала, що такі зобов’язання підпорядковуються загальним правилам про відповідальність за прострочення, у тому числі за ст. 625 ЦК України.
Компенсаційна природа індексації та 3% річних підтверджена й у постанові ВП ВС від 10 грудня 2019 року у справі №904/4156/18.
Нарахування 3% річних та інфляційних втрат припиняється з моменту фактичного виконання зобов’язання, а не з моменту ухвалення рішення чи відкриття виконавчого провадження. У разі подальшої затримки кредитор може звертатися з новим позовом за період після попереднього рішення.
Висновки для практики
-
3% річних та інфляційні втрати – компенсаційні, а не штрафні платежі, що нараховуються незалежно від вини боржника.
-
Прострочення грошових зобов’язань – триваюче правопорушення, що впливає на обчислення позовної давності.
-
Карантин і воєнний стан подовжували строки позовної давності, але з 4 вересня 2025 року позовна давність знову обмежує стягнення сум за ст. 625 ЦК України останніми трьома роками до подання позову (за винятком випадків, коли строк був «заморожений» і не сплив станом на 2 квітня 2020 року).
-
Мораторій щодо ст. 625 ЦК України діє лише в сфері кредитних та позикових відносин і не поширюється на інші договірні зобов’язання.
-
Галузеві мораторії на штрафні санкції (зокрема в енергетиці) не блокують стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
-
3% річних – мінімальний розмір, який не може бути зменшений договором чи судом; договір може передбачати лише більший відсоток.
-
Реституційні зобов’язання та затримка повернення коштів після визнання правочину недійсним так само підпадають під дію ст. 625 ЦК України.
-
Нарахування 3% річних та інфляційних втрат триває до фактичної сплати боргу, а за період після попереднього рішення можливе окреме стягнення.
Такий підхід до застосування ст. 625 ЦК України забезпечує реальний захист прав кредиторів і водночас формує більш передбачувану практику для адвокатів, які супроводжують спори про стягнення грошової заборгованості в умовах воєнного стану та після його завершення.