(4).jpg)
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палити Касаційного цивільного суду розглянув справу № 761/24143/19 та встановив, що моральна шкода вважається завданою позивачу, якщо відповідачем не доведено належними доказами відсутність його вини у завданні такої шкоди.
Обставини справи
Суть справи полягала в тому, що позивача було зараховано до Університету та після закінчення першого курсу навчання та успішного виконання навчального плану, його було переведено на другий курс навчання. Проте, після успішного захисту дипломної роботи, його було відраховано з числа студенів, згідно з наказом відповідача, в якому зазначено підставу – помилкове зарахування.
Крім того, наказом університету на підставі рішення приймальної комісії скасовано наказ про зарахування на навчання у частині його зарахування. Так, підставою для його відрахування стала відсутність екзаменаційного листа про проходження обов’язкового єдиного фахового вступного випробування.
Позивач вважав вищевказані накази відповідача про його відрахування неправомірними, оскільки він виданий без належних правових підстав та з порушенням встановленої правової процедури, оскільки положеннями Закону України «Про вищу освіту» не передбачено вищезазначеної підстави для відрахування.
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково. Визнано знано незаконним та скасовано наказ «Про відрахування студента заочної форми навчання» та поновлено позивача до складу студентів в університеті. Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі касатор, зокрема, просив скасувати рішення у частині стягнення моральної шкоди й ухвали в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. Зазначав, що протиправними діями відповідача позивачу було завдано моральної шкоди, а відповідачем цей факт не спростовано.
Розглядаючи справу, ВС зазначив, що у пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз’яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Також ВС нагадав, що прецедентною практикою Європейського суду з прав людини і на законодавчому рівні в Україні, у тому числі частиною другою статті 1166 ЦК України, згідно з якою особа, яка завдала школи, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини, закріплено дію презумпції моральної шкоди. Тобто, моральна шкода вважається завданою позивачу, якщо відповідачем не доведено належними доказами відсутність його вини у завданні такої шкоди.
Ураховуючи викладене, суди, встановивши незаконність дій відповідача щодо відрахування позивача, у порушення вищевказаних положень закону дійшли передчасного висновку про відмову у задоволенні вимог позивача, про відшкодування моральної шкоди.
ВС наголосив, що судам слід перевірити чи спростовано відповідачем належними та допустимими доказами факт завдання позивачу моральної шкоди, що є його процесуальним обов’язком (статті 12, 81 ЦПК України).