Звернення з вимогою про відшкодування упущеної вигоди покладає на позивача обов’язок також довести реальну можливість отримання визначених доходів та вжиті ним для цього заходи.
На це звернув увагу Касаційний цивільний суд (справа №161/14197/20). У ній особа позивалася з акціонерним товариством про стягнення збитків (упущеної вигоди) у розмірі понад 1 млн грн.
Таку суму чоловік мотивував тим, що відповідач не допускає його в придбані нежитлові приміщення, здає їх в оренду (суборенду) та отримує із цього доходи. Позивач уважав, що в результаті таких дій він поніс збитки у вигляді упущеної вигоди, яка полягала у втраті можливості самому отримувати орендну плату за ці приміщення.
Суди перших двох ланок погодилися з обґрунтованістю таких вимог. Натомість КЦС зауважив, що відповідно до ст.22 Цивільного кодексу відшкодовується тільки ті збитки у вигляді упущеної вигоди, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов’язання. Тому позивач має довести, що він міг і мав отримати визначені доходи й тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною та достатньою причиною, яка позбавила його такої можливості.
Також позивач повинен довести факти вжиття ним певних заходів для одержання таких доходів. Якщо ж неодержання очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню.
Крім того, неприпустимим є збагачення кредитора. Іншими словами, відновлення майнового стану за рахунок боржника має здійснюватися з огляду на сумірність відшкодування та збитків.