Що необхідно для звернення до суду? Таке питання хоча б раз та чує правник у своїй роботі. Першочерговим є звернення до ст. 175 ЦПК України в якій викладено вимоги до позовної заяви. Саме норми цієї статті і визначають, що до позовної заяви (скарги, заяви) додається документ, що підтверджує сплату судового збору або який підтверджує право на звільнення від його сплати. Подібні норми містять і інші процесуальні кодекси України.
Відповідно до ЗУ «Про судовий збір» судовий збір справляється в затверджених розмірах від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, – у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юрособи (у т. ч. іноземні) та ФОП, які звертаються до суду чи щодо яких ухвалено судове рішення, передбачене цим Законом (ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про судовий збір»).
Насамперед, при зверненні до суду варто перевірити, чи справляється судовий збір відповідно до ваших вимог. Перелік можна знайти в ЗУ «Про судовий збір». У цьому ж законі, ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», міститься перелік осіб, які звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом. Слід зазначити, що такий перелік є вичерпним. Про це говориться і в постанові ВП ВС від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18.
Як вже говорилося, при поданні позову (заяви, скарги) до суду необхідно додати документ, що підтверджує сплату судового збору. Та слід пам’ятати, що ОП КЦС ВС в постанові від 18 вересня 2023 року, справа № 758/5118/21 виснувала, що якщо позовна заява має одночасно дві або більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну таку вимогу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 05 вересня 2023 року у справі № 926/3244/22 та КЦС ВС від 06 березня 2024 року у справі № 716/662/16).
Разом з тим ОП КЦС ВС в постанові від 18 вересня 2023 року, справа № 758/5118/21 конкретизувала тлумачення поняття «вимога», зазначеного у ч. 3 ст. 6 Закону, вказавши, що має враховуватися, крім предмета та підстави позову, також суб’єктний склад правовідносин (кількість співвідповідачів). Навіть за умови пред’явлення однорідних вимог немайнового характеру, пов’язаних між собою однією і тією ж підставою виникнення та поданими доказами, судовий збір щодо кожного відповідача має обраховуватися окремо. Також у разі, коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом.
Далі зупинимось на питанні, що робити, якщо вимога про сплату судового збору є обов’язковою, а в особи немає ані пільг, ані відповідних коштів для сплати судового збору? В такому разі ми звертаємось до норми закону, що говорить нам про можливість відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
Згідно ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача – фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім’ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров’ю.
В частині другій згаданої статті говориться, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній в частині першій цієї статті.
В розрізі цього питання слід розуміти, що з підстав, передбачених ст. 8 Закону, є прерогативою суду, який вирішує питання про відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов’язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір). Разом з тим вказані положення п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи – юридичної особи), а положення п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову в яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров’ю. Про це говориться в постанові ВП ВС від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18, ухвали КЦС ВС від 06 червня 2024 року у справі № 463/5823/22).
Якщо з позивачами більш-менш все зрозуміло, то як бути відповідачам, які мають намір оскаржити рішення та не мають матеріальної можливості сплатити відповідний розмір збору. В такій ситуації на допомогу нам прийде постанова ВП ВС від 29 листопада 2023 року у справі № 906/308/20. У згаданій постанові виснувано, що відмова у звільненні від сплати судового збору з тих підстав, що така особа є відповідачем, без дослідження судом доказів, якими відповідач обґрунтовує наявність підстав для застосування пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», завдає шкоди самій суті права відповідача на доступ до суду (аналогічна позиція викладена в КЦС ВС від 17.01.2024 року у справі № 352/1118/22).
Також в практиці зустрічаються непоодинокі випадки звернення до суду ФОП. Як справляється судовий збір? В такому випадку звертаємось до постанови КГС ВС від 03.12.2020 р. у справі № 903/323/20, де говориться, що ФОП, як і фізична особа, має право на пільги при зверненні до суду.
В позовах майнового характеру, де судовий збір справляється від ціни позову, трапляються випадки, коли ціна позову не відповідає дійсній вартості, і суд залишає позовну заяву без руху. В такому випадку в нагоді стане постанова КЦС ВС від 11 квітня 2024 року у справі № 756/16117/21. В цій постанові виснувано, що у випадку, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна суд, не має права зобов’язувати позивача доплачувати суму судового збору та постановляти ухвалу про залишення позову без руху. У такому випадку суд здійснює розгляд справи по суті та встановлює ціну позову при розгляді справи і розподіляє судові витрати за результатами такого розгляду (зокрема, стягнувши недоплачений судовий збір), а не залишає позовну заяву без розгляду (аналогічні висновки зроблено в постановах КГС ВС від 24 травня 2022 року).
Хочеться зупинитися ще на одному із спірних питань – сплаті судового збору не особисто позивачем. У цьому важливому аспекті нашої роботи в нагоді стане постанова ВП ВС від 30.09.2020 року у справі № 9901/144/20. ВП виснувала, що помилковим є твердження про неможливість прийняти як доказ сплати судового збору за подання позовної заяви платіжне доручення лише у зв’язку із зазначенням у ньому платником іншої особи, а не позивача. Треба враховувати весь зміст платіжного документа, зокрема, вказівки на призначення відповідного платежу (об’єкта справляння судового збору). Визначальним виступає факт надходження усієї належної до сплати суми судового збору до спецфонду Держбюджету.
Наприкінці хочеться зазначити про наслідки неподання відповідного платіжного документа судового збору та не зарахування такого платежу на спеціальний рахунок. Так положення ч. 9 ст. 185 ЦПК України щодо залишення заяви без руху застосовуються як у випадку, коли суд перед прийняттям до розгляду заяви (скарги, клопотання) встановить, що відповідно до поданого платіжного документа сума судового збору не зарахована до спеціального фонду державного бюджету (ч. 2 ст. 9 Закону), так і у випадку, коли до заяви (скарги, клопотання) взагалі не додані документи, які підтверджують сплату судового збору в установленому порядку і розмірі (постанов КЦС ВС від 05 травня 2020 року у справі № 530/1109/17). Натомість неподання особою, яка сплатила судовий збір, документів на підтвердження зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України не може бути підставою для повернення апеляційної скарги як такої, що не відповідає встановленим вимогам. Згідно ч. 2 ст. 9 Закону, свідчить, що обов’язок перевірки факту зарахування судового збору перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) покладається на суд, який має сприяти учасникам справи в реалізації їхніх процесуальних прав із дотриманням принципу розумності та пропорційності задля уникнення надмірного формалізму, з додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на доступ до правосуддя (постанов КГС ВС від 19 березня 2019 року у справі № 910/3788/18).
Отже, як можемо бачити, законодавець забезпечив право на захист кожному громадянину, не зважаючи на матеріальний стан. Своєю чергою, взявши на озброєння практику вищого суду, ми маємо змогу використовувати закон на користь клієнта. Так, слід вчасно звернути увагу на вищевказані підстави, та аргументуючи власне свою позицію в тій чи іншій ситуації, – подати клопотання щодо звільнення від сплати судового збору чи отримання відстрочки, розстрочки його сплати або зменшення його розміру.
Матеріал підготувала адвокат, секретар Комітету НААУ з питань цивільного права і процесу Валерія Шкварко