Досудове розслідування — це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження чи направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності чи клопотання про закриття кримінального провадження.
Порядок кримінального провадження на території України, згідно з ч. 1 ст. 1 КПК України, визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Розумність строків досудового розслідування
Відповідно до положень п. 21 ч. 1 ст. 7 КПК України розумність строків є однією з фундаментальних засад кримінального провадження, якій повинні відповідати його зміст і форма. До того ж забезпечення проведення швидкого досудового розслідування є одним із завдань кримінального провадження.
Так, кожна процесуальна дія або процесуальне рішення під час кримінального провадження мають бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об’єктивно необхідними для виконання процесуальних дій і прийняття процесуальних рішень. При цьому вони не можуть перевищувати передбачені КПК України строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Згідно з ч. 2 ст. 28 КПК України проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечують прокурор і слідчий суддя в частині строків розгляду питань, віднесених до їхньої компетенції.
Водночас законодавцем встановлені критерії для визначення розумності строків досудового розслідування кримінального провадження, якими є:
1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних і кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо;
2) поведінка учасників кримінального провадження;
3) спосіб здійснення слідчим і прокурором своїх повноважень.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Фридлендер (Frydlender) проти Франції» зазначив, що розумність строку провадження у справі повинна оцінюватися у світлі обставин справи і з посиланням на такі критерії: складність справи, дії заявника і відповідних державних органів, а також значущість спору для заявника.
Окрім цього, за правилами ч. 4 ст. 28 КПК України, кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, неповнолітньої особи або щодо кримінального правопорушення, вчиненого стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово. Ця правова норма покликана забезпечити швидке проведення досудового розслідування, без його невиправданих зволікань. При цьому вона кореспондується з положенням ч. 5 ст. 28 КПК України і є аналогічною за змістом до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно з якою кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.
Строки досудового розслідування у кримінальних провадженнях, де особі повідомлено про підозру
В ч. 1 ст. 219 КПК України встановлено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
Законодавцем визначено чіткі строки здійснення досудового розслідування у разі наявності у кримінальному провадженні підозрюваного, які закріплені ч. 3 ст. 219 КПК України. Обрахунок таких строків здійснюється починаючи з дня повідомлення особі про підозру та загалом диференціюється залежно від тяжкості інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення. Водночас ч. 4 ст. 219 КПК України передбачено можливість продовження строків досудового розслідування в межах загальних строків, які не можуть перевищувати один місяць із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку, шість місяців — нетяжкого злочину, 12 місяців — тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Слід зазначити, що до строків досудового розслідування не включаються строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України, а також строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження. При цьому день прийняття відповідної постанови та день повідомлення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, щодо якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування включаються до строків досудового розслідування.
Варто звертати особливу увагу на обрахунок строків досудового розслідування та з’ясування моменту його закінчення, оскільки це може мати значення для закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України. Але ця норма містить винятки і не застосовується до справ, у яких особі повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров’я особи.
Відсутність встановлених законом строків досудового розслідування у «фактових» кримінальних провадженнях
Якщо законодавець чітко визначив строки здійснення досудового розслідування у кримінальних провадженнях, у яких є підозрюваний, і їх обрахунок безпосередньо пов’язується з днем вручення особі письмового повідомлення про підозру, діюча редакція кримінального процесуального закону не містить визначених строків досудового розслідування у так званих фактових кримінальних провадженнях, де жодній особі про підозру не повідомлено.
З 16 березня 2018 року законодавець ввів у дію інститут встановлення строків досудового розслідування у «фактових» кримінальних провадженнях, прив’язуючись до тяжкості розслідуваних кримінальних правопорушень, у подальшому обрахунок таких строків призупинявся на період дії воєнного стану (період дії воєнного стану не включався у загальний строк досудового розслідування), але з 1 січня 2024 року ця норма скасована, і наразі строк досудового розслідування у «фактових» провадженнях не регламентується жодною нормою кримінального процесуального закону, тобто він безмежний.
Механізми процесуальної боротьби із безстроковими кримінальними провадженнями
Невизначеність на законодавчому рівні строків здійснення досудового розслідування по «фактових» кримінальних провадженнях створює реальне підґрунтя для процесуальних зловживань з боку правоохоронців у частині ефективності його проведення в межах розумного строку. Це зумовлює розробку дієвих методів процесуальної боротьби з невиправдано тривалим досудовим розслідуванням.
З огляду на правову природу «фактових» кримінальних проваджень очевидно, що ініціаторами процесуальної боротьби з їх безстроковістю можуть виступати потерпілий (його представник або законний представник у випадках, установлених законом), представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування (або її представник).
Тоді як ініціаторами процесуальної боротьби з безстроковістю (проте більш правильно буде сказати з відсутністю визначення конкретного строку зупинення досудового розслідування) кримінальних проваджень, де особі повідомлено про підозру, може виступати також і підозрюваний та/або його захисник.
Наведемо найефективніші механізми процесуальної боротьби з недотриманням слідчим, дізнавачем чи прокурором розумних строків досудового розслідування.
Зокрема, законодавцем передбачена можливість оскарження прокурору вищого рівня недотримання розумних строків досудового розслідування в порядку ст. 308 КПК України. Таку скаргу прокурор вищого рівня зобов’язаний розглянути у триденний строк, про що невідкладно повідомляється її ініціатор.
Рекомендуємо максимально ґрунтовно викладати у скарзі на недотримання розумних строків свою позицію, підсилювати доводи посиланням на ті процесуальні дії та докази, які вже проведені й зібрані, акцентувати увагу на тривалості здійснення досудового розслідування, зазначати негативні наслідки для скаржника у зв’язку з недотриманням таких строків і підтверджувати їх відповідними документами.
У разі задоволення такої скарги прокурором вищого рівня він надає відповідному прокурору обов’язкові до виконання письмові вказівки щодо строків вчинення певних процесуальних дій або прийняття певних процесуальних рішень.
Тоді як відмова у задоволенні такої скарги передбачає можливість її оскарження слідчому судді в порядку п. 9–1 ч. 1 ст. 303 КПК України у 10-денний строк з моменту її отримання. Прте рішення слідчого судді за результатом його розгляду вже є остаточним і апеляційному оскарженню не підлягає.
Ще один механізм процесуальної боротьби з недотриманням розумних строків досудового розслідування передбачено ч. 6 ст. 28 КПК України. Цією нормою закріплено можливість звернення до прокурора та/або до слідчого суд ді з клопотанням, у якому викладаються обставини, що зумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих про – цесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені КПК України. Зауважу, що ст. 28 КПК України не визначено механізм реалізації особою права, передбаченого у ч. 6 цієї норми.
Водночас системний аналіз норм кримінального процесуального закону свідчить, що реалізація механізму звернення з таким клопотанням до прокурора здійснюється в порядку, визначеному ст. 220 КПК України, а до слідчого судді — в порядку ст. 114 КПК України.
За правилами ч. 1 ст. 114 КПК України слідчий суддя для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого КПК України, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження. Звернення до слідчого судді з клопотанням у порядку ст. 114 КПК України може стосуватися як встановлення строку проведення конкретної слідчої дії, так і встановлення строку для закінчення досудового розслідування. Хоча останнє на практиці видається малоефективним, оскільки позиція більшості судів зводиться до того, що це є дискрецією сторони обвинувачення або ж суди посилаються на неможливість визначення конкретного строку у провадженнях, у яких він не визначений самим законодавцем, коли йдеться про «фактові» кримінальні провадження.
При цьому нормами кримінального процесуального закону не передбачено можливості оскарження результату розгляду клопотань, регламентованих ч. 6 ст. 28 КПК України, до слідчого судді чи суду апеляційної інстанції відповідно. Відповідно до загальних засад кримінального провадження особа не позбавлена можливості їх оскаржити, керуючись положеннями ст. 24 КПК України, однак результату це не гарантує, оскільки судова практика з цього питання дуже неоднорідна.
Часті випадки невиправданого затягування досудового розслідування у «фактових» кримінальних провадженнях є цілком очевидними з огляду на невизначеність на законодавчому рівні їхнього загального строку. Водночас досудове розслідування у кримінальному провадженні, де є підозрювана особа, хоча і містить визначений кримінальним процесуальним законом строк його здійснення, проте також може стати безстроковим на певний період часу. Така його трансформація можлива у разі винесення прокурором чи слідчим вмотивованої постанови про зупинення досудового розслідування, адже в силу положень ч. 5 ст. 219 КПК України строк з моменту її винесення до моменту винесення постанови про його відновлення не включається у строки досудового розслідування.
Підстави для зупинення досудового розслідування кримінального провадження визначені ч. 1 ст. 280 КПК України, а з огляду на їхній зміст стає очевидним, що термін такого зупинення не визначається конкретною датою, а зумовлюється настанням певної події чи припиненням дії певних обставин. Як наслідок, це породжує невизначеність строку такого зупинення.
З метою запобігання переходу досудового розслідування в стадію безстроковості на певний період часу варто, за наявності відповідних правових підстав, користуватися правом на оскарження процесуального рішення про його зупинення. Така постанова може бути скасована ухвалою слідчого судді в порядку п. 2 ч. 1 ст. 303 КПК України. Важливо, що можливість апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, постановленої за результатом розгляду скарги на постанову про зупинення досудового розслідування, ст. 309 КПК України не передбачена.
Висновки
Розумність строків є основоположною засадою будь-якого кримінального провадження. Кримінальним процесуальним законом визначено, що дотримання розумних строків досудового розслідування забезпечує прокурор та/або слідчий суддя. Порушення такої засади кримінального провадження можливо як у «фактових» кримінальних провадженнях, так і в тих, де особі по – відомлено про підозру. І перші, й другі можуть розслідуватися фактично безстроково, з єдиною відмінністю: «фактові» — бо строк їх здійснення на законодавчому рівні неврегульований, а з підозрюваними — можуть на певний період часу перейти у стадію безстрокового у випадку зупинення досудового розслідування. Залежно від того, який процесуальний статус має особа у кримінальному провадженні, слід ретельно вибудовувати стратегію її захисту чи представництва інтересів та застосовувати відповідні механізми процесуальної боротьби із безстроковим кримінальним провадженням.
Аліна Давидова
«Attorneys at Law “Leshchenko, Doroshenko & partners”» адвокатка, радниця