.jpg)
Відшкодування майнової шкоди в рамках кримінального провадження має певні особливості: відповідно до ст. 127 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь- яка інша фізична чи юридична особа має право на будь- якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення. Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута за судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.
Законодавець звертає увагу на те, що підозрюваний, обвинувачений на будь-якій стадії кримінального провадження має право відшкодувати завдану майнову шкоду потерпілому. Однак на практиці підозрювані, обвинувачені не намагаються вирішити питання щодо шкоди, яку вони завдали потерпілому, «мирним шляхом». У такому разі діє дуже зручний інструмент для отримання відшкодування — цивільний позов у рамках кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду подати цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Такий елемент захисту порушених майнових прав є виправданим та актуальним у наші дні.
Подача такого позову має деякі особливості: якщо було заявлено цивільний позов у рамках кримінального провадження, а підозрюваний чи обвинувачений у добровільному порядку відшкодував завдану майнову шкоду, цивільний позивач у рамках кримінального провадження має право відмовитися від свого позову лише до видалення суду в нарадчу кімнату для ухвалення судового рішення (ст. 61 КПК України).
Слід звернути увагу, що законодавець у Кримінальному процесуальному кодексі України детально не розписує алгоритм подачі такого цивільного позову. Ч. 4 ст. 128 КПК України передбачає, що форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред’являються у порядку цивільного судочинства. Тобто за оформленням цивільний позов, який подається в рамках кримінального провадження, обов’язково має відповідати вимогам Цивільного процесуального кодексу України. Алгоритм дій суду при недотриманні вимог ст. 175–177 ЦПК України в КПК України відсутній, однак відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв’язку з цивільним позовом, Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Таким чином, якщо суд дійшов висновку, що форма та зміст позовної заяви не відповідають нормам ЦПК України, він має право залишити цивільний позов без руху для усунення недоліків, спираючись на ст. 128 КПК України.
Права та обов’язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду. Оптимальним варіантом є подача цивільного позову органам досудового розслідування після оголошення особі про підозру, коли потерпілому вже відомі усі анкетні дані підозрюваного.
Відповідно до ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому. У разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення суд відмовляє в позові. У разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених ч. 1 ст. 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.
Таким чином, інформація щодо задоволеного цивільного позову в рамках кримінального провадження буде викладена в резолютивній частині судового рішення. Однак хочу звернути увагу, що якщо особою не було подано цивільний позов у рамках кримінального провадження, або такий позов було залишено без розгляду, особа має право пред’явити цивільний позов уже в порядку цивільного судочинства. Якщо у задоволенні цивільного позову в рамках кримінального провадження було відмовлено або його задоволено частково, потерпіла особа має право звернутися зі скаргою до суду апеляційної інстанції. Таким чином законодавець створює найбільш сприятливі процесуальні умови для потерпілого, щоб відшкодувати зав дану йому майнову шкоду.