12 липня 2021 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі №759/4149/17 задовольнив частково касаційну скаргу прокурора, який заперечував проти висновку суду про порушення права підозрюваного на захист.
Вироком районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, фігуранта визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 332-1 та ч. 1 ст. 366 КК України і виправдано.
У касаційній скарзі прокурор заперечував висновок суду про порушення права фігуранта на захист, зокрема в частині забезпечення якісного перекладу процесуальних документів.
Верховний Суд звернув увагу, що однією з підстав для виправдання особи суд зазначив недотримання органом досудового розслідування вимог КПК щодо реалізації права на захист шляхом забезпечення якісного перекладу процесуальних документів.
Аргументуючи свою позицію щодо незгоди з висновками суду першої інстанції у цій частині, прокурор в апеляційній скарзі посилався на положення ст. 29 КПК, яка зобов’язує надавати у перекладі на рідну або іншу мову, якою володіє учасник кримінального провадження, якщо він не володіє чи недостатньо володіє державною мовою, тільки судові рішення, якими суд закінчує судовий розгляд по суті.
Переклад інших процесуальних документів здійснюється лише за клопотанням зазначених осіб. Як зауважив прокурор, вимоги вказаної статті спрямовані на забезпечення права осіб, які не володіють державною мовою, реалізувати свої права за участю перекладача у випадку необхідності. Тому, на переконання прокурора, за відсутності заяв підозрюваного та його захисника про незрозумілість процесуальних документів під час їх вручення немає підстав стверджувати про порушення його права на захист через неякісний переклад цих процесуальних документів. Усі слідчі і процесуальні дії у кримінальному провадженні з підозрюваним проводилися за участю перекладача.
Стосовно висновку перекладача Центру перекладів, на який суд першої інстанції посилався у вироку, про невідповідність перекладу процесуальних документів оригіналам цих документів прокурор зазначав, що у цьому висновку не наведено обґрунтування, у чому полягає така невідповідність, а тому неможливо зробити висновок, наскільки ця невідповідність вплинула на ефективність здійснення захисту від пред’явленого обвинувачення. Також прокурор звертав увагу на те, що суд не пересвідчився у наявності в цьому центрі перекладача арабською мовою та не з’ясував рівня його кваліфікації.
Як убачається зі змісту ухвали апеляційного суду, відхиляючи вищезазначені доводи апеляційної скарги прокурора, суд жодних аргументованих відповідей на них не дав, формально погодившись із викладеними у вироку суду першої інстанції висновками про визнання всіх зібраних органом досудового розслідування та наданих стороною обвинувачення в судовому засіданні доказів недопустимими через порушення права особи на захист, на реалізацію його процесуальних прав мовою, якою він володіє, та ненабуття ним статусу підозрюваного внаслідок невручення йому письмової підозри в перекладі арабською мовою.
Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що ухвала апеляційного суду не може вважатися постановленою з додержанням вимог ст.ст. 370, 419 КПК України, а допущені судом апеляційної інстанції порушення вимог кримінального процесуального закону з огляду на положення ч. 1 ст. 412 КПК України є істотними.