Забезпечення позову в інтересах осіб, які не беруть участі в справі, суперечитиме природі заходів забезпечення саме того позову, який подано до суду.
Про це зазначено в постанові, ухваленій Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду за результатом розгляду касаційної скарги Київської міської ради на рішення судів першої і апеляційної інстанцій, якими задоволено заяву позивача (забудовника) про забезпечення позову у справі щодо забудови території Протасового Яру до моменту вступу в законну силу рішення суду по суті спору.
Позивач просив зупинити дію рішення Київської міської ради при прийнятті рішень «Про заяву Київської міської ради щодо ситуації із намірами забудови території Протасового Яру» та «Про повернення статусу території зелених насаджень загального користування земельним ділянкам у парку відпочинку Протасів Яр у Солом’янському районі м. Києва», доки не буде винесене остаточне рішення у справі за позовом забудовника, у якому він оскаржує ці рішення.
Забудовник послався на те, що оскаржуваними рішеннями відповідача внесені зміни в цільове призначення земельної ділянки, наданої їм в оренду, у зв’язку з чим підприємство позбавлене можливості будувати житлово-офісно-торговельний комплекс з готелем та паркінгом, що негативно вплине на численних інвесторів, які вже інвестували в цей проєкт великі кошти та залишаться без об’єктів нерухомого майна у цьому комплексі.
Суди попередніх інстанції, постановляючи ухвалу про забезпечення позову, виходили з того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, а також очевидність ознак протиправності оскаржуваних рішень.
Київська міська рада в касаційній скарзі просила скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, зазначивши, зокрема, що продовження будівельних робіт протягом строку розгляду справи в суді призведе до незворотних наслідків, в тому числі знищення рослинності на ділянці та втрати нею рекреаційних властивостей.
Колегія суддів КАС ВС дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Ознаки протиправності оскаржуваних дій та рішень відповідача підлягають доведенню у встановленому законом порядку на підставі належних та допустимих доказів, а тому не є очевидними.
Крім того, дії та рішення відповідача, які є предметом оскарження в цій справі, не містять рішень безпосередньо про заборону будівництва на спірній ділянці, однак ці рішення можуть бути підставою для подальших дій, спрямованих на таку заборону, що також вказує на неочевидність ознак протиправності оскаржуваних рішень.
За змістом ст. 150 КАС України вжиття заходів забезпечення позову покликане забезпечити ефективний захист прав саме позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а тому вжиття таких заходів не може бути обґрунтовано необхідністю захисту прав інших осіб, зокрема інвесторів, які до суду не звертались і вимоги щодо протиправності рішень відповідача не заявляли.
У протилежному випадку забезпечення позову в інтересах осіб, які не беруть участі в справі, суперечитиме природі заходів забезпечення саме того позову, який подано до суду.
Суд також дійшов висновку, що загалом доводи позивача свідчать про його наміри продовжити будівництво, незважаючи на наявність спору про таку можливість та виявлені відповідачем порушення, що виключає можливість вжиття заходів забезпечення позову з таких мотивів та підстав.
Висновки щодо застосування норм процесуального права під час вирішення питання про вжиття запобіжних заходів неодноразово висловлював Верховний Суд у справах № 640/23179/19, № 460/549/20, № 826/16216/18.
Із постановою Верховного Суду від 4 червня 2021 року у справі № 160/8226/20 (провадження № К/9901/3471/21) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/97428959.