1 червня 2021 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 331/706/19 залишив без задоволення касаційну скаргу захисника, який наполягав на перекваліфікації дій його підзахисного. Вироком місцевого суду, залишеним без змін апеляційним судом, особу засуджено за розбій (ч. 1 ст. 187 КК).
Згідно з вироком фігурант, перебуваючи в салоні маршрутного таксі, побачив раніше незнайомого неповнолітнього, який стояв у проході вказаної маршрутки, після чого підійшов до нього збоку та почав розмову. Далі, тримаючи в руці ніж, який згідно з висновком експерта є кишеньковим ножем, предметом господарчо-побутового призначення, підніс його до лівого боку тулуба потерпілого та, погрожуючи його застосуванням, наказав останньому віддати йому мобільний телефон. Усвідомлюючи реальну загрозу своєму життю та здоров’ю, потерпілий підкорився незаконній вимозі та віддав мобільний телефон.
У касаційній скарзі захисник зазначав, що мобільним телефоном правопорушник заволодів непомітно для потерпілого, не застосовуючи при цьому насильство чи погрозу застосування ножа, а тому його дії необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 185 КК.
Верховний Суд вказав, що відповідно до п. 12 постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 р. № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» погроза застосування насильства при розбої полягає в залякуванні негайним застосуванням фізичного насильства, небезпечного для життя і здоров`я потерпілого (погроза вбити, заподіяти тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, легке тілесне ушкодження з розладом здоров`я чи незначною втратою працездатності або вчинити певні дії, що в конкретній ситуації можуть спричинити такі наслідки).
Погроза має місце тоді, коли винна особа, висловлюючи її в будь-якій формі (словами, жестами, демонстрацією зброї тощо), бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що якщо він протидіятиме винній особі або не виконає її вимог, то ця погроза буде реалізована.
Це стосується і випадків, коли винна особа погрожує застосуванням предметів, які завідомо для неї не можуть бути використані для реалізації погроз (зіпсована зброя, макет зброї тощо), але потерпілий сприймає ці предмети як такі, що являють собою небезпеку для життя чи здоров`я. Така погроза може стосуватись як потерпілого, так і його близьких родичів та завжди містить у собі вимогу майнового характеру щодо передачі майна в майбутньому.
За висновком ВС суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що дії обвинуваченого, який у салоні маршрутного автобуса перегородив вихід потерпілому, приставив до лівого боку потерпілого предмет, схожий на ніж, який потерпілий сприйняв як ніж, і під погрозою застосувати насильство, небезпечне для життя та здоров’я, заволодів мобільним телефоном потерпілого, містять ознаки нападу на особу з метою заволодіння чужим майном й утворюють склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 187 КК. Підстави для перекваліфікації дій особи з ч. 1 ст. 187 КК на ч. 2 ст. 185 КК відсутні.
Підготував Леонід Лазебний