Договори зберігання коштів, укладені між фізичними особами, це не таке вже рідкісне явище в українській реальності. Українці не завжди несуть гроші в банк, оскільки мають сумний досвід їх втрати через виведення банків з ринку або заборони повернення банками депозитів під час кризи 2008 року.
Українські суди не заперечують проти укладення таких договорів та вважають їх цілком нормальним явищем.
Аби тільки договір був правильно укладений, оскільки в іншому випадку є високі шанси отримати відмову в позові.
Для прикладу, у справі № 235/9722/15-ц громадянка давала на зберігання кошти іншій особі, якій довіряла, оскільки тримати гроші за місцем мешкання вважала небезпечним. Суд відмовив у позові, оскільки в розписці не було зазначено власника речей, зберігати які особа зобов’язалась. Крім того, із розписки не можливо зробити висновок, що саме є предметом договору зберігання: гроші або товар на зазначену суму.
У справі № 333/6621/16-ц Комунарський районний суд м. Запоріжжя відмовив у позові попри те, що в матеріалах справи була відповідь слідчого, що під час перевірки було опитано відповідача, який визнав, що дійсно отримав зазначені кошти, частину з яких повернув, а частину витратив на власні потреби.
У судовому засіданні відповідач проти отримання коштів заперечував, а письмовий документ про отримання коштів (розписка) в суд не був наданий.
Той же суд у справі № 333/6700/17 зазначив, що договір зберігання грошей, що є рухомою річчю, у сумі 10000 грн було укладено між сторонами в письмовій формі. Проте позивач не надав суду доказів про підтвердження факту отримання коштів на зберігання 19.11.2014 року відповідачем, а саме — розписку, яка була б підписана нею власноруч.
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області у справі № 677/1186/19 також відмовив у стягненні коштів, які передавалися на зберігання, оскільки вони були передані на підставі усної домовленості.
Інша ситуація склалася у справі № 201/1397/21. Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання договору зберігання грошових коштів і виконання зобов`язання іх повернення в натурі. Між позивачем та відповідачем було укладено договір зберігання грошових коштів в усній формі, що є дійсним, на безоплатній основі на невстановлений строк зберігання, до пред`явлення позивачем вимоги про іх повернення.
30 жовтня 2020 року слідчими, із залученням оперативних співробітників, із наданням копії ухвали суду, було проведено обшук житла відповідача. Позивач вважав, що вилучені при обшуку в житлі відповідача грошові кошти належать саме йому.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд зазначив, що у справі відсутні докази ухилення відповідача від виконання договору. Крім того, суду не зрозуміло, як відповідач може виконати зобов`язання з повернення вказаних позивачем коштів в натурі, якщо вони в нього фактично не знаходяться, вилучені слідчими органами в рамках досудового розслідування конкретної кримінальної справи і знаходяться в СУ ГУ НП Дніпропетровської області.
Більш захищеною вважається практика зберігання документів або грошей у адвокатів. Клієнти домовляються з адвокатами про зберігання документації з різних причин, якими можуть бути :
- захист від рейдерів;
- захист від виїмки чи обшуку;
- захист від перевірок;
- зберігання адвокатської таємниці.
Крім того, адвокати, які приймають на зберігання майно, оформлюють все документально, укладаючи для цього з клієнтами договори адвокатського зберігання або про договори про надання адвокатської допомоги.
Адвокати при цьому користуються тим, що забороняється проведення огляду, розголошення, витребування чи вилучення документів, пов’язаних із здійсненням адвокатської діяльності.
Документи, відомості, одержані адвокатом під час здійснення адвокатської діяльності, є адвокатською таємницею. (Але ж ніяк не грошові знаки).
У разі проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката слідчий суддя, суд у своєму рішенні в обов’язковому порядку зазначає перелік речей, документів, що планується відшукати, виявити чи вилучити під час проведення слідчої дії чи застосування заходу забезпечення кримінального провадження.
Під час проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката має бути присутній представник ради адвокатів регіону.
Проводити стосовно адвоката оперативно-розшукові заходи чи слідчі дії, можливо виключно з дозволу суду, на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням генерального прокурора, його заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя.
Природно, що адвокати у форс-мажорних випадках з метою захисту інтересів клієнта посилаються на адвокатську таємницю та намагаються відмовити у видачі переданого їм майна.
Проте такі пояснення не завжди є очевидними та беззаперечними для працівників правоохоронних органів.
Так, у справі № 757/8196/21-к адвокату довелося звертатися до суду, щоб повернути майно, яке було в нього вилучено під час обшуку. Суддя Печерського районного суду в ухвалі зазначив, що із змісту положень ст. 236 КПК України вбачається, що вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном. Проте стороною обвинувачення не доведено, що вилучене майно під час обшуку має відношення до кримінального провадження.
В соцмережах розповідають про випадки, коли в адвоката із сейфа під час обшуку зникав конверт з грошима, а знаходили його потім в запечатаному конверті з доказами, куди він потрапив «помилково».
Тож, передаючи на зберігання адвокату документи або гроші, необхідно враховувати дуже непослідовну практику застосування українського законодавства, яка виглядає наступним чином.
1) Закон України «Про адвокатуру» в чинній редакції прямо не передбачає такого виду правової допомоги, як зберігання документів, а тим більше грошових коштів клієнта. Хоч і не забороняє. Отримані від клієнта документи є адвокатською таємницею, але в рамках надання правової допомоги. В Правилах адвокатської етики зазначено, що адвокат має створити належні умови зберігання документів та інформації, переданих йому клієнтом, адвокатських досьє та інших матеріалів, що знаходяться в його розпорядженні і містять адвокатську таємницю.
2) Зберігання грошей або документів особою, що має статус адвоката не гарантує, що вони не будуть тим чи іншим чином вилучені правоохоронцями під час обшуку у адвоката.
3) Обшуки у адвокатів теж проводять, тому «залізних» гарантій тут бути не може.
4) Адвокат – це не фінансова установа, яка інкасує та охороняє гроші та не архіваріус, який зберігає будь-яку документацію будь-кого в спеціальних сховищах.
5) Головним призначенням професії адвоката є все ж таки надання правової допомоги, а не зберігання коштів або надання архівних послуг. Тож у класичному варіанті адвокат зберігає лише ті документи, які стосуються безпосередньо надання правової допомоги.
Виходячи з викладеного, є сенс констатувати, що питання зберігання коштів та документації клієнтів адвокатом сьогодні законодавством не врегульовано та фактично є істотною прогалиною. Закон нічого не говорить навіть про депозитний рахунок адвоката (на відміну від нотаріуса). Про врегулювання таких прогалин законодавець навіть не замислювався.
Кардинально інша ситуація в західноєвропейських країнах. В Європі адвокат має можливість отримати кошти клієнта в розпорядження, але такі операції є захищеними. В жовтні 1988 року делегація дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі ухвалила Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства.
Відповідно до цього Кодексу, у випадку, якщо у процесі розгляду справи адвокати розпоряджаються належними клієнту грошовими сумами, для адвокатів є обов’язковим таке:
– Кошти клієнта завжди повинні знаходитися на рахунку в банку або у будь-якій іншій організації, що дозволяє здійснення контролю з боку органів влади за переказом адвокатом на рахунок коштів, що надаються клієнтом у його розпорядження, за винятком випадків наявності прямого або опосередкованого розпорядження клієнта щодо використання коштів будь-яким іншим чином.
– У документах за рахунком, відкритим адвокатом для зберігання коштів клієнта, має міститися вказівка на те, що така операція здійснена адвокатом від імені і за дорученням клієнта або клієнтів.
– На відкритому адвокатом рахунку або рахунках для зберігання коштів клієнта постійно повинна перебувати сума, що дорівнює або перевищує загальну суму коштів клієнта, які перебувають у розпорядженні адвоката.
– Усі кошти клієнта повинні виплачуватися йому або за його вимогою, або за визначених ним умов.
– Виплати будь-якій особі з коштів клієнта, що здійснюються від його імені, виключаючи:
а) виплати клієнту або в його інтересах з коштів іншого клієнта і
б) виплату гонорару адвокату, повинні бути заборонені, за винятком передбачених законодавством випадків або за наявності безпосереднього або опосередкованого дозволу клієнта на їх здійснення.
Адвокат зобов’язаний вести фінансові документи щодо розпорядження ним коштами кожного клієнта окремо, які повинні надаватися клієнту на його вимогу.
Компетентні органи усіх країн Співтовариства повинні володіти правом контролю і конфіденційності вивчення фінансових документів адвоката за наданими в його розпорядження коштами клієнта на предмет виявлення випадків порушення адвокатом правил, що підлягають виконанню, і застосування до нього санкцій у разі виявлення вищевказаних порушень.
Адвокат, який розпоряджається коштами клієнта у процесі виконання ним професійних обов’язків на території однієї з держав Співтовариства, повинен додержуватись правил розпорядження коштами клієнта і ведення фінансової документації, встановлених компетентними органами держави реєстрації.