.jpg)
18 листопада 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – приватний нотаріус Новокаховського міського нотаріального округу Херсонської області, про визнання недійсним договору про поділ нерухомого майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя.
Суд установив, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, за цей час вони придбали житловий будинок садибного типу АДРЕСА_1 та автомобіль марки Fiat моделі Doblo, 2007 року випуску. Між сторонами укладений договір про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, за умовами якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійшли домовленості, що в особисту приватну власність позивачу перейшов автомобіль, а в особисту приватну власність відповідача – житловий будинок. Позивач зазначав, що після укладення оспорюваного правочину разом із сином ОСОБА_3 та дочкою ОСОБА_4 продовжував проживати в спірному житлі, однак ОСОБА_2 після розірвання шлюбу вживає заходи щодо його виселення, постійно вчиняє сварки, що неодноразово було приводом для звернення до правоохоронних органів.
Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову.
Верховний Суд залишив без змін судові рішення з огляду на таке.
У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
Правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним з цих підстав повинна довести наявність обставин, які вказують на помилку – неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення.
Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність позивачем того, що на момент укладення оспорюваного договору про поділ спільного майна подружжя він помилявся стосовно правової природи цього правочину. Зміна свого рішення або ставлення до наслідків правочину, після його укладення, не повинні створювати уявлення про наявність помилки на момент укладення оспорюваного правочину.
При цьому в судовому засіданні ОСОБА_1 особисто заявив суду, що розумів зміст і суть оспорюваного правочину та його наслідки.
Суди першої та апеляційної інстанцій також правильно вказали на те, що наявність між сторонами спору щодо користування спірним будинком не впливає на дійсність договору про поділ спільного майна подружжя.
За таких обставин суди дійшли обґрунтованих висновків про відсутність підстав, передбачених статтею 229 ЦК України, для визнання договору про поділ нерухомого майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, недійсним.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 18 листопада 2021 року у справі №661/1093/20 (провадження №61-11263св21) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/101240473.