У 2023 році ЄСПЛ постановив 130 рішень у справах проти України: про що ці справи

25 січня 2024 року вийшов статистичний звіт Європейського суду з прав людини за результатами роботи у 2023 році. Оглянемо детальніше  звіт та винесені рішення проти України за статтею 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) та статтею 10 Конвенції (свобода вираження поглядів).

Основні тези

Відповідно до статистики ЄСПЛ за 2023 рік, загалом протягом року Суд отримав 34650 заяв (у 2022 році їх було 45500). Це — найменший показник за останні 10 років. Серед них 2531 заяву подано проти України.

Однак буде неправильно вважати це свідченням високого рівня порушень прав людини в Україні. Середня кількість поданих заявок на 10 000 жителів становить 0,41, а в України — 0,56. Для порівняння, кількість поданих заявок на 10 000 жителів у Польщі становить 0,5, у Молдові — 2,6, у Бельгії — 1,13, у Естонії — 0,75. Тож наш показник не назвеш надзвичайно високим порівняно з іншими країнами.

У 2023 році Суд розглянув 38260 заяв, з яких 67% визнав неприйнятними, і лише щодо 18% Суд виніс рішення. Тобто з 38260 заяв рішення винесено за 6931 заявам. У 2022 році 79% заяв були визнані неприйнятними, а у 2021 році — 76%. Тобто рівень відмов уже традиційно високий. Причина в тому, що більшість заяв не відповідають критеріям прийнятності суду: порушено шестимісячний строк подання заяви до Суду, заявник не вичерпав національних засобів правового захисту або ж не обґрунтував яке саме право, передбачене Конвенцією, у який саме спосіб порушене державою. Суд навіть підготував спеціальний Практичний посібник щодо прийнятності заяв, покликаний допомогти заявникам.

За 6931 заявами у 2023 році винесено 1014 рішень — частину заяв об’єднали через схожість їхнього предмета. У справах проти України винесено 130 рішень, з яких у 123 Суд визнав щонайменше одне порушення статті Конвенції. За кількістю таких рішень ми стали другими серед усіх країн-членів Конвенції. При цьому в одному рішенні може бути зафіксовано порушення одразу кількох статей Конвенції.

Перше місце за кількістю винесених рішень у російської федерації: їх 217. І хоча росія перестала бути учасницею Конвенції через шість місяців після її виключення з Ради Європи 16 вересня 2022 року, вона все ще має юридичне зобов’язання виконувати рішення Суду щодо заяв, які були подані на розгляд Суду до 16 вересня 2022 року.

Третє місце за кількістю винесених рішень посідає Туреччина (78 рішень), четверте — Румунія (74 рішення), п’яте — Італія (52 рішення).

У винесених рішеннях проти України зафіксовано:

• 7 порушень статті 2 Конвенції (в частині позбавлення права на життя та відсутності ефективного розслідування);

• 50 порушень статті 3 Конвенції (в частині відсутності ефективного розслідування та нелюдського, такого, що принижує гідність, поводження);

• 77 порушень статті 5 Конвенції (право на свободу та особисту недоторканність);

• 50 порушень статті 6 Конвенції (в частині права на справедливий суд та надмірної тривалості провадження);

• 13 порушень статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного і сімейного життя);

• 5 порушень статті 10 Конвенції (свобода вираження поглядів);

• 1 порушення статті 11 Конвенції (свобода зібрань та об’єднань);

• 56 порушень статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб правового захисту);

• 1 порушення статті 14 Конвенції (заборона дискримінації);

• 7 порушень статті 1 Додаткового протоколу (захист права власності);

• 2 інші порушення статей Конвенції.

Загалом же у 2024 році на розгляді в Суді перебуває майже 68500 справ проти держав-сторін Конвенції. З них — 8737 справ проти України, що складає 12,8 % від загальної кількості заяв.

Тенденція останніх 10 років

На основі статистичних звітів ЄСПЛ розглянемо, як змінювалась кількість поданих заяв проти України та кількість винесених рішень. Окремо проаналізуємо справи за статтями 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) та 10 (свобода вираження поглядів) Конвенції, у сфері реалізації яких ЦЕДЕМ забезпечує експертизу.

Ми бачимо загальну тенденцію до зменшення кількості заяв до Європейського суду з прав людини, поданих проти України. Її можна пов’язати із переоцінкою місця та ролі Суду. Українці раніше сприймали його як четвертий рівень судової системи, а зараз дедалі більше усвідомлюють його дійсну роль: встановлювати факти порушення державами своїх зобов’язань за Конвенцією.

Водночас бачимо іншу чітку тенденцію: збільшення кількості рішень, які Суд виніс за заявами проти України. Це позначається і на зростанні кількості рішень, де зафіксовано порушення зобов’язань за статтею 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) та статтею 10 Конвенції (свобода вираження поглядів).

Рішення у 2023 році за статтями 8 та 10 Конвенції

Серед 130 винесених рішень у справах проти України Суд встановив 13 порушень статті 8 Конвенції та 5 порушень статті 10 Конвенції. Відповідні рішення наведені у таблицях нижче.

 

Висновки

Велику кількість звернень до Європейського суду з прав людини від наших громадян можна пояснити значною роллю, яку українці відводять суду: місце, де можна відновити справедливість. Тому не варто вважати її об’єктивною оцінкою ситуації з правами людини в державі. Є й інші об’єктивні причини — українців (а отже, і потенційних заявників) чисельно більше, ніж громадян більшості країн-підписантів Конвенції.

Водночас кількість заяв на 10 тисяч громадян у нас лише дещо перевищує середній показник держав-учасниць Конвенції. А загальний рівень підготовки заяв до ЄСПЛ та їхня обґрунтованість залишаються доволі низькими.

Хоча звернень все ще багато, є тенденція до зменшення кількості заяв до ЄСПЛ, поданих проти України. Її можна пояснити тим, що громадяни дедалі рідше вважають Суд вищою інстанцією, де нібито можна оскаржити рішення української Феміди. Насправді ж Суд встановлює, чи порушила держава свої зобов’язання за Конвенцією.

Кількість рішень за статтями 8 та 10 Конвенції залишається незначною, хоч і демонструє тенденцію до збільшення (пропорційно до загальної кількості рішень). Це зростання може свідчити, що українці стали більш обізнаними і кваліфікованими, коли йдеться про звернення до ЄСПЛ (зокрема, юрисдикцію Суду, прийнятність заяв, порядок звернення тощо).

Водночас наголосимо на «відкладеному ефекті» прийнятих рішень, адже ухвалені у 2023 році рішення стосувалися заяв, поданих у 2007–2020 роках. Тому з минулорічних рішень не можна робити висновок про ситуацію з правами людини саме у 2023 році.

Автор: Дмитро Воюта
юрист з медійного права та захисту персональних даних напряму “Незалежні медіа” Центру демократії та верховенства права

Джерело

27.04.2024