.jpg)
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду вказав, що ЦПК України передбачає можливості встановлення судом факту смерті особи на території іноземної держави.
Суть справи
Позивачка оскаржувала відмову органів реєстрації актів цивільного стану зареєструвати факт смерті її чоловіка. Відмову видати свідоцтво про смерть органи РАЦС аргументували тим, що чоловік помер на території «Турецької Республіки Північного Кіпру», яку Україна не визнає. Також ця територія засуджена світовим співтовариством, оголошена незаконною та визнана лише Туреччиною.
Ухвалою суду першої інстанції, залишеною без змін постановою апеляційного суду, відмовлено у відкритті провадження у справі. Суд дійшов висновку, що згідно наданих заявником матеріалів смерть особи настала на території невизнаної «Турецької Республіки Північного Кіпру». Проте Цивільний процесуальний кодекс України не передбачає можливості встановлення судом факту смерті особи на території іноземної держави.
Висновок КЦС ВС (постанова від 15 вересня 2021 року у справі № 367/2656/20).
Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, скасував судові рішення та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (для вирішення питання про відкриття провадження).
КЦС ВС вказав, що відповідно до пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
У справі, що є предметом касаційного перегляду, судами встановлено, що заявником є громадянка України, яка проживає на території України і яка просить встановити юридичний факт смерті громадянина України, який помер на окупованій території Республіки Кіпру, а саме, на території «Турецької Республіки Північного Кіпру» в північній частині міста Нікосія.
З огляду на наведені норми процесуального права, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про те, що ЦПК України не передбачає можливості встановлення судом факту смерті особи на території іноземної держави. Помилковість таких висновків полягає у тому, що невизначеність норм процесуального права не може тлумачитись проти заявників і обмежувати їх право на судовий захист, у тому числі у справах окремого провадження, оскільки в Україні юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.