Blog

09.02.2024

Дайджест правових позицій Верховного Суду у справах, що стосуються захисту прав дітей

Визначення місця проживання малолітньої дитини

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 грудня 2023 року у справі № 754/1498/22

Законодавець визначив певний порядок вирішення батьками питання участі у вихованні дитини. Так, у випадку якщо мати і батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може бути вирішений органом опіки та піклування або судом. Якщо хтось із батьків не погоджується з рішенням органу опіки та піклування, він може звернутися для вирішення спору щодо визначення місця проживання дитини до суду. У цьому випадку законодавство не вимагає окремого оскарження рішення органу опіки та піклування, оскільки частиною третьою статті 159 СК України встановлено, що суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.

Оскаржувані висновки органу опіки та піклування не породжують певних правових наслідків для суб’єктів відповідних правовідносин, правові наслідки для батьків виникають виключно в результаті ухвалення судом рішення про визначення місця проживання дитини. Під час розгляду цієї справи надається оцінка усім доказам в сукупності, в тому числі й висновкам органу опіки та піклування, які не мають наперед встановленої сили для суду, що розглядає спір про визначення місця проживання дитини.

Джерело: http://tinyurl.com/3te2b778

У випадку ненадання висновку органом опіки та піклування, залученим до участі у справі, суд може надати додатковий строк відповідному органу, відклавши розгляд справи

Постанова Верховного Суду у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 523/19706/19

Під час розв’язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання (перебування) дитини служба у справах дітей повинна керуватися найкращими інтересами дитини з урахуванням рівних прав та обов’язків матері та батька щодо дитини.

Працівник служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини проводить бесіду з батьками та відвідує дитину за місцем проживання, про що складає акт обстеження умов проживання за формою згідно з додатком 9, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи для забезпечення проведення оцінки потреб сім’ї з метою встановлення спроможності матері, батька виконувати обов’язки з виховання дитини та догляду за нею. Однак не вчинення таких захисних дій з боку владного органу у вигляді неподання висновку не може слугувати підставою для відмови або для зволікання у захисті з боку суду. Адже здійснення правосуддя, захист прав та інтересів дітей не може ставитися у залежність від можливості здійснення владними органами своїх повноважень.

Тому у випадку ненадання висновку органом опіки та піклування, залученим до участі у справі, суд може надати додатковий строк відповідному органу, відклавши розгляд справи. Однак відмовити у винесенні рішення у справі чи зупинити провадження у справі через відсутність такого висновку суд не може.

Водночас визначення місця проживання малолітньої дитини з матір’ю, не позбавляє батька дитини батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов’язків.

Джерело: http://tinyurl.com/2zxuct62

Встановлення батьківства можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів, які засвідчують походження дитини від певної особи

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2023 року у справі № 756/4688/19

Умовою для визнання факту, для з’ясування якого призначалася судово-генетична експертиза, є встановлення судом того, що учасник справи відповідач ухилялася від участі в експертизі, яку неможливо провести без її участі та участі неповнолітньої дитини сторін у справі, батьківство щодо якої оспорюється, та не з’явилася разом з неповнолітньої дитиною до експертної установи у встановлений строк для збору анамнезу та відбору крові і слини.

А умовою для відмови у визнанні факту, для з’ясування якого призначалася судово-генетична експертиза, є встановлення судом того, що учасник справи позивач ухилявся від участі в експертизі, яку неможливо провести без його участі та не з’явився до експертної установи у встановлений строк для збору анамнезу та відбору крові і слини та не здійснив оплату вартості проведення експертизи, яку покладено на нього.

При ухваленні судового рішення, колегія апеляційного суду враховує, що питання щодо походження дитини вирішується на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає у рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення (стаття 89 ЦПК України).

Джерело: http://tinyurl.com/yc6th7de

Визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2023 року у справі № 523/8194/18

Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 2) за рішенням суду.

Відповідно до статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства може бути пред’явлений матір’ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред’явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_2 відповідно до висновку експерта є батьком дитини, а тому згідно зі статтею 180 СК України зобов’язаний утримувати її до досягнення нею повноліття.

Джерело: http://tinyurl.com/65kne8wj

За матеріалами Вищої школи адвокатури

Новини партнерів та ЗМІ