15 квітня 2021 р. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 227/641/18 залишив без змін рішення судів, вказавши, що КПК не вимагає обов’язкової участі захисника під час проведення слідчих дій, до участі в яких не залучається підозрюваний.
Вироком місцевого суду особу визнано винуватим і засуджено за ч. 3 ст. 187 КК. Апеляційний суд вирок скасував у частині призначеного покарання та ухвалив новий вирок. У касаційній скарзі засуджений вказував на незалучення органом досудового розслідування захисника під час затримання та пред’явлення речей для впізнання потерпілим.
Верховний Суд вказав, що відповідно до ч. 1 ст. 52 КПК участь захисника є обов`язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.
Аналізуючи вищенаведену норму закону, можна дійти висновку, що для захисту прав особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, одразу після вручення такого повідомлення залучається захисник. При цьому обов’язковою є участь захисника під час усіх слідчих дій, які проводяться за участі підозрюваного з метою запобігання порушенню права останнього на захист.
Водночас КПК не вимагає обов’язкової участі захисника під час проведення слідчих дій, до участі в яких не залучається підозрюваний, оскільки проведення таких слідчих дій не порушує прав останнього.
На підставі вищенаведеного, оскільки такі слідчі дії, як пред`явлення речей до впізнання потерпілим, проводилися лише за участі потерпілих у присутності понятих і без участі підозрюваного, тому й участь захисника в таких слідчих діях не є обов`язковою.
Також є необґрунтованими посилання на порушення права на захист під час затримання, оскільки відповідно до наявного в матеріалах справи протоколу затримання підозрюваного, йому під час затримання були роз`яснені його права, передбачені ч. 3 ст. 42 КПК, у тому числі і право на отримання за першою вимогою захисника. Вказаний протокол був підписаний засудженим без будь-яких заперечень і клопотань про надання йому захисника останній не заявляв.
При цьому відповідно до постанови слідчого про залучення захисника, слідчим було виконано вимоги ст. 52 КПК, оскільки одразу після затримання і до повідомлення про підозру були вжиті заходи для залучення йому захисника. Дані про те, що з моменту затримання і до моменту залучення підозрюваному захисника з ним проводилися будь-які слідчі дії у матеріалах кримінального провадження відсутні.
Підготував Леонід Лазебний