Одним з інструментів юридичного захисту прав і свобод особи є конституційна скарга, скориставшись цим механізмом фізичні та юридичні особи можуть домогтися скасування дії закону або його окремих положень, якщо вони не відповідають Конституції.
Історію запровадження, загальну характеристику моделі конституційної скарги в Україні, повноваження Конституційного Суду України у справах за конституційними скаргами та юридично значущі наслідки рішень Конституційного Суду України у справах за конституційними скаргами висвітлив під час заходу з підвищення кваліфікації адвокатів «Конституційна скарга як засіб юридичного захисту прав і свобод особи», що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ, Дмитро Терлецький, адвокат, кандидат юридичних наук, доцент, завідувач кафедри конституційного права Національного університету «Одеська юридична академія».
Лектор зазначив, що в Україні конституційна скарга була запроваджена Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 року.
Так, положення про конституційну скаргу першочергово знайшли своє втілення у двох статтях Конституції України:
- частина четверта статті 55 Конституції України–Кожному гарантується право звернутись із конституційною скаргою до Конституційного Суду України з підстав, встановлених цією Конституцією, та у порядку, визначеному законом.
- стаття 151-1 Конституції України–Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України (конституційність) закону України за конституційною скаргою особи, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України суперечить Конституції України. Конституційна скарга може бути подана в разі, якщо всі інші національні засоби юридичного захисту вичерпано.
Однак Закон, який визначив би вимоги до конституційної скарги та процедуру її розгляду з’явився лише через рік. Таким Законом став Закон України від 13.07.2017 № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України», який набрав чинності 03 серпня 2017 року.
Пунктом 6 Прикінцевих положень Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII було визначено, що Суд упродовж трьох місяців з дня офіційного опублікування цього Закону ухвалює Регламент та утворює сенати у порядку, встановленому цим Законом. Регламент Конституційного Суду України було ухвалено Постановою Конституційного Суду України від 22 лютого 2018 року № 1-пс/2018.
Отже, попри те, що конституційна реформа щодо правосуддя відбулася у 2016 році, зрештою Конституційний Суд України зміг повноцінно здійснювати розгляд та провадження за конституційними скаргами виключно після завершення всіх етапів із прийняття регламенту та формування сенатів, які й повинні були розглядати конституційні скарги.
До повноважень Конституційного Суду України у справах за конституційними скаргами належить вирішення питання про конституційність закону України (його окремого положення), застосованого судом при вирішенні справи.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання про відповідність чи невідповідність Конституції застосовуваного судом загальної юрисдикції Закону України наділений повноваженнями визначати момент втрати чинності відповідного акту.
Ще одним повноваженням КСУ є повноваження з недопущення настання несприятливих наслідків у справах за конституційними скаргами, а саме – при розгляді конституційної скарги Велика палата, у виняткових випадках, з власної ініціативи може вжити заходів щодо забезпечення конституційної скарги, видавши забезпечувальний наказ, який є виконавчим документом (стаття 78 Закону України «Про Конституційний Суд України»).
Дмитро Терлецький окрему увагу звернув на проблемність застосування повноваження Конституційного Суду України, визначеного частиною третьою статті 89 Закону України «Про Конституційний Суд України», а саме:
«Якщо Суд, розглядаючи справу за конституційною скаргою, визнав закон України (його положення) таким, що відповідає Конституції України, але одночасно виявив, що суд застосував закон України (його положення), витлумачивши його у спосіб, що не відповідає Конституції України, то Конституційний Суд вказує на це у резолютивній частині рішення».
Прикладів, коли Конституційний Суд України, вирішуючи справи за конституційними скаргами, прямо, чітко та однозначно вказав би, що суд загальної юрисдикції застосував відповідний закон у неконституційний спосіб і зазначив би про це у резолютивній частині рішення, на сьогодні немає.
Як зазначив лектор, інститут конституційної скарги набуває своєї ефективності у системно-функціональному зв’язку з іншими засобами правового захисту, одним і з яких є звернення до суду загальної юрисдикції із заявою про перегляд остаточного судового рішення за виключними обставинами. Саме після ухвалення нових процесуальних кодексів 2017 року почала формуватися практика реалізації рішень КСУ через правовий механізм перегляду судових рішень за виключними обставинами.
Відеофрагмент доступний для перегляду на сторінці Вищої школи адвокатури НААУ у Facebook: https://tinyurl.com/sky5pb4s
Матеріал на сторінці Advokat Post: https://tinyurl.com/3vrkucbc