Blog

16.09.2021

Необхідна оборона: ККС ВС вказав, які обставини звільняють від відповідальності за нанесення тілесних ушкоджень

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду вказав, які обставини виключають притягнення до кримінальної відповідальності за нанесення легких тілесних ушкоджень.
 
Суть справи
 
Районний суд, з яким погодився апеляційний, визнав винним особу в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень та присудив штраф у розмірі 510 грн.
 
Суди встановили, що засуджений умисно заподіяв один удар дерев’яною палицею по нозі потерпілого під час конфлікту.
 
У касаційній скарзі захисник засудженого стверджував, що під час заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому він діяв у стані необхідної оборони, захищаючи себе та сестру потерпілого від насильницьких дій останнього. На думку сторони захисту, матеріалами кримінального провадження підтверджено той факт, що ініціатором конфлікту був саме потерпілий.
 
 
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (у складі головуючого судді Наталії Антонюк, суддів Бущенка А. П., Шевченко Т. В.) визнала слушними доводи скаржника, скасувала вирок районного та ухвалу апеляційного суду, а кримінальне провадження закрила.
 
ВС встановив, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність (п. 2 частина перша ст. 438 КПК). У цьому кримінальному провадженні наявні обставини, що виключають кримінальну протиправність дій засудженого за частиною першою ст. 125 КК, оскільки останній перебував в стані необхідної оборони.
 
ККС ВС нагадує, що відповідно до частини першої ст. 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту:
 
– охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи,
 
– суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
 
Визначення стану необхідної оборони в кожному конкретному випадку повинно оцінюватися судом із врахуванням всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, підтверджених належними та допустимими доказами.
 
На переконання колегії суддів, у розглядуваній справі є підстави констатувати, що засуджений перебував у стані необхідної оборони, оскільки його дії:
 
– вчинялися з метою захисту як сестри, так і себе, так як поведінка потерпілого давала підстави його побоюватися;
– були своєчасними та необхідними, оскільки потерпілий намагався його вдарити та не припиняв свою агресивну поведінку;
– є достатніми за своїм характером, так як припинення агресивної поведінки особи шляхом заподіяння підібраною біля порогу палкою одного удару по нозі свідчить про те, що оборона, яку він застосував відповідала суспільній небезпеці посягання та обстановці захисту.
 
Тобто дії засудженого (кількість ударів, їх локалізація, знаряддя, яким заподіяно удар) у цьому кримінальному провадженні свідчать про спрямованість на відвернення протиправних дій потерпілого, а спричинені легкі тілесні ушкодження заподіяні під час перебування у стані необхідної оборони.
 
Юридичні новини України