17 серпня 2021 р. Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у справі №484/1376/18 залишив без задоволення касаційну скаргу прокурора, вказавши, що висновок судового експерта, в якому зазначається лише можлива вартість предмета експертизи у відповідний період часу, вказує виключно на припущення про розмір нібито завданої майнової шкоди державі та не може визнаватися належним доказом у кримінальному провадженні за ст. 367 КК.
Вироком місцевого суду, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, особу визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК, та виправдано за відсутності в її діях складу кримінального правопорушення.
У касаційній скарзі прокурор стверджував, що ухвала апеляційного суду не містить належних мотивів постановленого рішення та спростування тверджень сторони обвинувачення про наявність в діях особи складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК. Також зазначав, що апеляційний суд помилково не визнав недопустимим доказом висновок експертного дослідження, наданий стороною захисту, а навпаки врахував його при постановленні рішення.
Верховний Суд вказав, що згідно з матеріалами справи, яка переглядається, особа не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них, оскільки на неї фактично не покладалися обов`язки, які передбачали би вчинення дій, наведених в обвинуваченні.
Крім того, стороною обвинувачення в порушення ст. 92 КПК не надано достатніх та допустимих доказів, які би поза розумним сумнівом підтверджували, що діями або бездіяльністю особи завдано істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді збитків, завданих державі, в особі відділу освіти РДА, на суму 205 828,60 грн.
При цьому висновок судового експерта, на який посилається сторона обвинувачення не був визнаний місцевим та апеляційним судами належним доказом, оскільки у ньому зазначений лише можливий показник середньої ціни за один квадратний метр металопластикового вікна у вказаний період часу, відтак і сума нібито завданої майнової шкоди державі також є припущенням.
До того ж за матеріалами справи після вказаної експертизи орган досудового розслідування неодноразово ініціював проведення додаткових судових експертиз та направляв до експертних установ відповідні постанови, в яких у черговий раз ставив питання про вартість вікон та розмір збитків, нанесених державному бюджету, що може свідчити про наявність у сторони обвинувачення сумнівів з приводу дійсного підтвердження таких збитків.
Водночас, проведення повторної судової експертизи на підставі постанови органу досудового розслідування було визнане неможливим у зв`язку з тим, що цінові пропозиції щодо вартості одного квадратного метру металопластикового вікна відсутні, як і не існує пропозицій щодо ринкової вартості конкретних вікон, оскільки ринкову вартість для індивідуального виробу неможливо встановити порівняльним підходом, відтак встановити ринкову вартість виробів – металопластикових вікон та вартість одного квадратного метру металопластикового вікна неможливо.
Доводи прокурора щодо недопустимості як доказу висновку експертного дослідження, наданого стороною захисту, у зв’язку з відсутністю в ньому запису про попередження експерта про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, Верховний Суд визнав безпідставними, вказавши, що висновок було складено відповідно до вимог чинного законодавства на дату проведення, тому ні в місцевого, ні в апеляційного судів не було підстав не довіряти викладеній у ньому інформації та визнавати його недопустимим доказом.