(1).jpg)
Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатура є незалежною від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб. Адвокатська діяльність, здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.
Незважаючи на те, що розуміння покликання діяльності адвоката та її роль у суспільстві серед її представників на сьогодні не викликає сумнів, все ж таки наявні випадки співпраці із слідчими (правоохоронними) органами.
Із аналізу п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», абз. 4 ст. 11 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», ст. 275 Кримінального процесуального кодексу України вбачається, що заборона на залучення адвоката до конфіденційного співробітництва під час проведення негласних слідчих дій наявна як у законодавстві, що регламентує діяльність органів досудового слідства, так і в законодавстві, яке регламентує здійснення адвокатської діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Правил адвокатської етики, затверджених установчим З’їздом адвокатів України від 17.11.12 р., адвокату забороняється приймати доручення, якщо результат, якого бажає клієнт, або засоби його досягнення, на яких клієнт наполягає, є протиправними або якщо доручення клієнта виходить за межі професійних прав і обов’язків адвоката. Тому такі дії адвоката (мається на увазі його залученість до конфіденційної співпраці з досудовим розслідуванням) спрямовані не на використання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю за призначенням, а для вчинення дій, з такою діяльністю не пов’язаних, тобто не для здійснення захисту, представництва або надання інших видів правової допомоги, а для впливу на окремих осіб, з метою схиляння їх до отримання неправомірної вигоди. Такі дії не входять до переліку юридичних послуг, які адвокат вправі надавати при здійсненні своїх повноважень.
Приписами ч. 3 та ч. 6 ст. 6 Правил адвокатської етики передбачено, що адвокат зобов’язаний не допускати у своїй професійній діяльності компромісів, що впливали б на його незалежність, з метою догодити суду, іншим державним органам, третім особам або клієнту, якщо такі компроміси розходяться з законними інтересами клієнта та перешкоджають належному здійсненню адвокатської діяльності.
Адвокат не повинен займатися іншою діяльністю, яка ставила б його в будь-яку залежність від інших осіб чи підпорядкувала б його вказівкам або правилам, які можуть увійти в суперечність із п. 2 ч. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також із ч. 3 та 4 ст. 6 Правил адвокатської етики або можуть іншим чином перешкоджати вільному й незалежному здійсненню ним адвокатської діяльності.
Описаний вид співробітництва ставить адвоката у залежність від правоохоронного органу, оскільки адвокат починає діяти відповідно до його вказівок, наслідком чого стає те, що пріоритетним завданням для адвоката стає не захист інтересів клієнта, а виконання доручення органу досудового слідства. Зазначене є порушенням головного принципу адвокатської діяльності — незалежності професійної діяльності адвоката.
РАУ було прийнято рішення «Щодо неприпустимості залучення адвоката до конфіденційної співпраці з органами досудового розслідування при наявній згоді клієнта» від 15.11.19 р. № 123. У вищевказаному рішенні наголошено: «РАУ вважає за необхідне роз’яснити, що у контексті приписів ст. 23 Закону та Правил адвокатської етики кожен адвокат зобов’язаний утримуватись від участі в конфіденційному співробітництві під час оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, оскільки таке співробітництво може призвести до розкриття адвокатської таємниці, натомість у разі отримання пропозицій щодо здійснення таких незаконних дій адвокати мають звертатись до правоохоронних органів та повідомляти про такі факти ради адвокатів регіонів з метою захисту своїх прав та гарантії адвокатської діяльності <…>. У разі отримання пропозицій щодо здійснення таких незаконних дій адвокати мають звертатись до правоохоронних органів та повідомляти про такі факти ради адвокатів регіонів з метою захисту своїх прав та гарантії адвокатської діяльності».
До аналогічного висновку дійшла і ВКДКА та оприлюднила його у «Узагальненні дисциплінарної практики кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури щодо етичних аспектів відносин адвоката з правоохоронними органами», затвердженого рішенням ВКДКА від 25.07.20 р. № VIІ-011/2020. Так, ВКДКА зазначено, що недотримання або ігнорування етичних аспектів відносин адвоката з правоохоронними органами завжди пов’язане із порушенням професійних обов’язків, визначених ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також визначених профільним законом прямих заборон.
Відповідно до Рішення РАУ від 15.11.19 р. № 123 погодження адвоката на конфіденційне співробітництво під час оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій є порушенням Закону та відповідно може тягнути дисциплінарну відповідальність. Відтак, наслідком розгляду дисциплінарної справи може бути накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю або припинення такого права шляхом анулювання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Разом із тим рішенням РАУ від 15.11.19 р. № 123 затверджено роз’яснення щодо неприпустимості залучення адвоката до конфіденційної співпраці з органами досудового розслідування навіть при наявній згоді клієнта. РАУ в цьому рішенні зазначила, що дотримання принципу конфіденційності є необхідною і щонайважливішою передумовою довірчих відносин між адвокатом і клієнтом, без яких є неможливим належне надання професійної правничої (правової) допомоги, здійснення захисту та представництва.
У результаті роз’яснено, що в контексті приписів ст. 23 Закону та Правил адвокатської етики кожен адвокат зобов’язаний утримуватись від участі в конфіденцій ному співробітництві під час оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, оскільки таке співробітництво може призвести до розкриття адвокатської таємниці. Натомість у разі отримання пропозицій щодо здійснення таких незаконних дій адвокати мають звертатись до правоохоронних органів та повідомляти про такі факти ради адвокатів регіонів з метою захисту своїх прав та гарантії адвокатської діяльності. Тобто погодження адвоката на конфіденційне співробітництво під час оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій є, безумовно, свідомим порушенням з боку адвоката та таких випадків із часом не повинно траплятись.
Другим найбільш актуальним порушенням у поведінці адвокатів є свідома неетична поведінка у соціальних мережах та мережі Інтернет.
Стаття 57 Правил адвокатської етики є прямою нормою, яка закріплює, що участь адвоката у соціальних мережах (наприклад, але не обмежуючись: Facebook, Twitter, LinkedIn, Pinterest, Google Plus+, Tumblr, Instagram, Flickr, MySpace та інших), інтернет-форумах та застосування ним інших форм спілкування в мережі Інтернет є допустимими, проте адвокат може розміщувати, коментувати лише ту інформацію, використання якої не завдає шкоди авторитету адвокатів та адвокатури в цілому. Адвокат при користуванні соціальними мережами, інтернет-форумами та іншими формами спілкування в мережі Інтернет повинен дотримуватись своїх професійних обов’язків, передбачених чинним законодавством України, цими Правилами, рішеннями З’їзду адвокатів України та РАУ.
Використання адвокатом соціальних мереж, інтернет-форумів та інших форм спілкування в мережі Інтернет повинно відповідати таким принципам: незалежності, професійності, відповідальності, чесності, стриманості та коректності, гідності, недопущення будь-яких проявів дискримінації, толерантності та терпимості, корпоративності та збереження довіри суспільства, конфіденційності.
Головний принцип діяльності адвоката — професійна незалежність, є невід’ємною складовою спілкування адвоката у соціальних мережах та в мережі Інтернет. Так, адвокат повинен брати до уваги обмеження, що встановлені для адвокатської діяльності в частині повноти та сприйняття інформації, забезпечення її конфіденційності та збереження. Принциповим та дуже важливим є вимога до адвокатів оцінити, чи є обраний ними засіб спілкування у соціальних мережах та в мережі Інтернет належним для отримання бажаного результату — необхідно враховувати контекст, потенційну аудиторію та забезпечити чіткість та однозначність коментарів. Адвокат ніколи не повинен забувати про те, що саме знання того, що текст складено саме адвокатом, вже формує довірливий настрій суспільства до беззаперечного його сприйняття аудиторією.
Тому адвокат повинен усвідомлювати, що його прагнення слави та набуття клієнтів, а також намагання отримати нових клієнтів не може бути виправданим за умови керування суспільною думкою та її формування у потрібному адвокату ракурсі. Не потрібно нехтувати обмеженням щодо можливого конфлікту інтересів під час публічних контактів з колегами, суддями, процесуальними опонентами та іншими особами та їх об’єднаннями.
Не зайвим буде нагадати, що адвокатською таємницею є:
— факт звернення особи за правовою допомогою;
— будь-яка інформація, що стала відома адвокату, адвокатському бюро, адвокатському об’єднанню, помічнику адвоката, стажисту або іншій особі, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням), у зв’язку з наданням професійної правничої (правової) допомоги або зверненням особи за правовою допомогою; — зміст будь-якого спілкування, листування та інших комунікацій (у тому числі з використанням засобів зв’язку) адвоката, помічника адвоката, стажиста з клієнтом або особою, яка звернулася за наданням професійної правничої (правової) допомоги;
— зміст порад, консультацій, роз’яснень, документів, відомостей, матеріалів, речей, інформації, підготовлених, зібраних, одержаних адвокатом, помічником адвоката, стажистом або наданих ним клієнту в рамках професійної правничої (правової) допомоги чи інших видів адвокатської діяльності.
Під час провокаційних постів у соціальних мережах адвокатами порушується саме вимога дотримання адвокатської таємниці.
З питань порушення правил адвокатської етики неодноразово висловлювались судові установи — зокрема, у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.06.20 р. у справі № 640/20599/19, судом наголошено, що адвокат у соціальних мережах та інших формах спілкування в мережі Інтернет повинен без агресії сприймати думки, поведінку, форми самовираження та спосіб життя іншої людини та/або опонента, які відрізняються від його власних. Принципово важливим є висновок суду про те, що адвокату не слід здійснювати заяв у соціальних мережах та інших формах спілкування в мережі Інтернет від імені адвокатської спільноти і видавати свою думку за її спільну думку, а також враховувати, чи відповідають його дії в соціальних мережах іміджу та статусу адвоката.
Та не слід забувати, що колегією суддів Касаційного адміністративного суду у постанові у справі №815/1830/18 від 24.06.20 р. вайбер-групи та інші групові чати у месенджерах було визнано соціальною мережею, де адвокати також повинні не забувати про те, що несуть високий статус адвокатської професії.
Кожен із адвокатів, приймаючи виклик сьогодення щодо збільшення кількості клієнтів, популяризації своєї особистості, підвищення власних гонорарів, самостійно та свідомо обирає модель свого позиціонування та засоби отримання заробітку.
Маємо надію на те, що обраний шлях відповідатиме етичним вимогам, а тому авторитет адвокатури та повага до професії в суспільстві в цілому буде зростати!
Автори: Вікторія Гайворонська та Катерина Павлуненко