Незгода прокурора з висновками суду першої інстанції з приводу висунутого обвинувачення не є підставою для повторного дослідження доказів в апеляційному суді. На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду при розгляді справи №154/2975/17.
Обставини справи
За вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК, та виправдано у зв’язку з недоведеністю його вини у вчиненні даного злочину.
Апеляційний суд залишив вказаний вирок без зміни. Ухвалу апеляційного суду оскаржено прокурором до ККС, зокрема, у зв’язку з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства України, що, на думку скаржника, виразилося у порушенні апеляційним судом принципу змагальності сторін, а саме у безпідставній відмові у повторному дослідженні доказів, що обмежило право сторони обвинувачення на відстоювання своєї правової позиції і подання до суду доказів з метою встановлення обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи.
Позиція ККС ВС
Колегія суддів ККС не погодилася з доводами прокурора про порушення апеляційним судом вимог ч. 3 ст. 404 КПК.
Так, апеляційним судом не було встановлено, а клопотання прокурора про дослідження доказів не містило обґрунтованих мотивів щодо необхідності повторного дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження.
Сам по собі факт незгоди прокурора з висновками суду першої інстанції з приводу висунутого обвинувачення не є підставою для повторного дослідження доказів в апеляційному суді. Крім того, суд апеляційної інстанції не здійснював власної оцінки доказів, погодився із тією оцінкою, яку дав суд першої інстанції, а тому підстав для повторного дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження, у суду не було.
За таких обставин не вбачається порушення апеляційним судом принципу безпосередності дослідження доказів.
Повторне дослідження обставин є правом, а не обов’язком суду.
Відмова в задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів свідчить не про порушення кримінального процесуального закону та неповноту дослідження доказів, а про відсутність законних підстав та аргументованих доводів про таку необхідність.