Підстави для зупинення провадження у справі

23.12.2021

Підстави для зупинення провадження у справі

Зупинення провадження у справі до моменту розгляду іншої (пов’язаної) справи по суті.

Двадцять дев’ятого липня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №917/14/20 (ЄДРСРУ №98645712) досліджував питання щодо порядку зупинення провадження в господарській справі.
 
Зупинення провадження у справі — це тимчасове повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені. Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов’язаний або ж має право зупинити провадження у справі.
 
За змістом пункту 4 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу, — до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи. Відповідно до положень пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України, суд зобов’язаний зупинити провадження у справі у випадку об’єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, — до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об’єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
 
Таким чином, застосовуючи наведену правову норму за вимогами статті 234 ГПК України, у мотивувальній частині ухвали має бути зазначено обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановленні ухвали, зокрема щодо неможливості розгляду справи.
 
Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти відсутність у господарського суду можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, — у зв’язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов’язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі №904/6636/17 від 27.02.2018 р.
 
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з’ясовані та встановлені в цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження в якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з’ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Пов’язаність справ полягає в тому, що рішення в іншій справі, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
 
Слід також вказати, що необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи в стані невизначеності, що свідчить про порушення положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року, що покладає на національні суди обов’язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.
 
Обов’язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на її складність, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справах «Смірнова проти України» та «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі «Красношапка проти України»).
 
Враховуючи положення пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України, суд не може посилатися на об’єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 17.04.2019 р. у справах №924/645/18 та №910/23396/16, від 15.05.2019 р. у справі №904/3935/18, від 20.12.2019 р. у справах №910/13234/18 та №910/759/19, від 29.04.2020 р. у справі №903/611/19, від 18.05.2020 р. у справі №905/1728/14-908/4808/14, від 04.12.2020 р. у справі №917/514/19 та від 25.03.2021 р. у справі №873/148/20, від 12.05.2021 р. у справі №922/2838/20.
 
Висновок
 
Обов’язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об’єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з’ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Аналогічна правова позиція викладена 9 липня 2020 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №910/1667/19 (ЄДРСРУ №90283287).
 
Новини партнерів та ЗМІ