Blog

17.11.2021

Підстави повернення обвинувального акта прокурору: ОП ККС ВС вказала на важливі аспекти

Об’єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі №161/7092/20 висловилася щодо можливості оскарження в апеляційному порядку ухвали місцевого суду про повернення обвинувального акта прокурору для внесення з урахуванням вимог глави 25 КПК.

Так, положеннями ч. 1 ст. 392 КПК передбачено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову в застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених КПК.
 
Водночас, як зазначено в абзаці 1 ч. 2 ст. 392 КПК, ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
 
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК суд має право у підготовчому судовому засіданні повернути обвинувальний акт, але у випадку, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
 
Оскільки кримінальний процесуальний закон не містить вичерпного переліку порушень у складанні обвинувального акта, що обумовлює його повернення, норма п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК відсилає до ст. 291 цього Кодексу, що надає можливість визначити перелік порушень, які є похідними від закріплених у цій статті вимог до підсумкового документа досудового розслідування: порушення, які стосуються змісту та форми самого обвинувального акта (неправильність або відсутність в обвинувальному акті такої інформації, як дата і місце його складання та затвердження; формулювання обвинувачення; правова кваліфікація кримінального правопорушення тощо);порушення, які стосуються змісту та наявності додатків до обвинувального акта (недоліки реєстру матеріалів досудового розслідування; недолучення розписки підозрюваного про отримання копії обвинувального акта тощо).
 
Разом із тим, Законом України від 22 листопада 2018 року №2617-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі – Закон №2617-VIII) внесено відповідні зміни до КПК, зокрема до глави 25 КПК, якою визначено особливості досудового розслідування кримінальних проступків.
 
При цьому згідно з підпунктом 5 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2617-VIII обвинувальні акти, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру у кримінальних провадженнях про злочини, що визначені як кримінальні проступки, які направлені до суду до набрання чинності цим Законом і не призначені на момент набрання ним чинності до судового розгляду, повертаються прокурору для внесення з урахуванням вимог глави 25 КПК.
 
Відтак метою такого повернення відповідно до положень Закону №2617-VIII є лише внесення обвинувального акта з урахуванням визначеної главою 25 КПК процедури, якою передбачено, що за встановлених у ст. 302 КПК умов прокурор має право надіслати до суду обвинувальний акт, в якому зазначає клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
 
Таким чином, підставою повернення обвинувального акта за підпунктом 5 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2617-VIII є невідповідність закону процедури внесення цього обвинувального акта, на відміну від положень п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК, де йдеться про недоліки самого підсумкового документа досудового розслідування – обвинувального акта.
 
До того ж, приписи підпункту 5 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2617-VIII про повернення обвинувального акта, на відміну від положень п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК, викладено як імперативну та безумовну вимогу до суду, що вказує і на відсутність предмету апеляційної перевірки згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК, а саме – «відповідності чи невідповідності обвинувального акта вимогам цього Кодексу».
 
Разом із тим, ч. 4 ст. 314 КПК прямо передбачає можливість оскарження в апеляційному порядку ухвали про повернення обвинувального акта, прийнятої згідно з приписами саме ст. 314 КПК, проте спеціальних норм стосовно можливості оскарження повернення обвинувального акта на підставі підпункту 5 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2617-VIII чинний КПК не містить.
 
З огляду на наведене, повернення обвинувального акта за підпунктом 5 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2617-VIII становить кримінально-процесуальний акт sui generis, тобто його конструкція є своєрідною, єдиною у своєму роді.
 
Отже, кримінально-процесуальні акти (механізми) повернення обвинувального акта прокурору в порядку, передбаченому ст. 314 КПК, та повернення обвинувального акта прокурору для внесення з урахуванням вимог глави 25 КПК, закріплений в підпункті 5 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2617-VIII, не є тотожними.
 
Виходячи ж із закріпленого в пункті 3 ч. 1 та абзаці 1 ч. 2 ст. 392 КПК загального правила про недопустимість окремого оскарження ухвал,постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, крім випадків, визначених цим Кодексом, та відсутності в нормах КПК відповідної вказівки щодо можливості оскарження, ухвала місцевого суду про поверненняобвинувального акта прокурору для внесення з урахуванням вимог глави 25 КПК оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
 
Новини партнерів та ЗМІ