Про неналежне повідомлення про розгляд справи через: веб-портал судової влади України, СМС, та інше

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2013 року у складі судді Фролової І.В. та постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю.О., Іванової І.В., Мельника Я.С., 

 

ВСТАНОВИВ: 

 

1. Описова частина 

 

Короткий зміст позовних вимог 

 

У серпні 2013 року Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі -ПАТ «Універсал Банк») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. 

 

Позов обґрунтований тим, що 08 червня 2007 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №06/2342к-07, згідно умов якого банк надав відповідачу кредит на суму 160 000,00 дол. США, з кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 07 червня 2027 року, з процентною ставкою у розмірі 12,5 % річних. 

 

У забезпечення виконання зобов`язань позичальника ОСОБА_1 , 08 червня 2007 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 укладено договори поруки №06/2342дп-01-07 та №06/2342дп-02-07, відповідно до умов яких поручителі, як солідарні боржники, зобов`язалися перед банком відповідати за виконання зобов`язань щодо повернення коштів, наданих банком ОСОБА_1 у вигляді кредиту, згідно з кредитним договором від 08 червня 2007 року №06/2342к-07 в повному обсязі. 

 

Позивач свої обов`язки згідно умов кредитного договору виконав повністю, натомість відповідач ОСОБА_1 , як позичальник, порушив свої зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування ним, внаслідок чого за договором утворилася заборгованість в розмірі 251 586,08 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України (далі – НБУ) станом на 13 серпня 2013 року складає 2 010 927,58 грн, та складається з: простроченої заборгованості по кредиту – 36 486,90 дол. США (еквівалент у гривнях становить 291 639,79 грн); заборгованості по кредиту – 110 767,13 дол. США (еквівалент у гривнях дорівнює 885 361,79 грн); заборгованості по відсотках – 87 510,22 дол. США (еквівалент у гривнях становить 699 469,19 грн); пені – 16 821,83 дол. США (еквівалент у гривнях дорівнює 134 456,93 грн). 

 

Оскільки відповідачі в добровільному порядку заборгованість за кредитним договором не погасили, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з них в солідарному порядку вищевказаної заборгованості. 

 

Короткий зміст рішення суду першої інстанції 

 

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2013 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість по кредитному договору від 08 червня 2007 року №06/2342к-07 у сумі 2 010 927,00 грн, що складається з: простроченої заборгованості по кредиту – 291 639,79 грн; заборгованості по кредиту – 885 361,79 грн; заборгованості по відсотках – 699 469,19 грн; пені – 134 456,93 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. 

 

Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з наявності за кредитним договором, укладеним між сторонами, заборгованості, та зважаючи на те, що розмір цієї заборгованості та сам факт її існування відповідачами належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами спростовані не були, а тому вимоги ПАТ «Універсал Банк» про стягнення заборгованості з позичальника ОСОБА_1 та поручителів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є законним та обґрунтованим. 

 

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції 

 

Постановою Київського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року заочне рішення суду першої інстанції змінено в частині порядку стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а також стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість по кредитному договору від 08 червня 2007 року №06/2342к-07 у сумі 2 010 927,00 грн, що складається з: простроченої заборгованості по кредиту – 291 639,79 грн; заборгованості по кредиту – 885 361,79 грн; заборгованості по відсотках – 699 469,19 грн; пені – 134 456,93 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. 

 

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав до задоволення позову, проте неправильно зазначив в резолютивній частині рішення про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , залишивши поза увагою те, що поручителі поручились за виконання позичальником його обов`язків за основним договором на підставі різних договорів поруки. 

 

Узагальнені доводи касаційної скарги 

 

У квітні 2021 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. 

 

Касаційна скарга мотивована тим, що судом не досліджено чинність договору поруки, оскільки він є припиненим із закінченням строку його чинності. Також посилається на пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України (справу розглянуто за відсутності учасника справи, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання), оскільки розгляд справи у судах першої та апеляційної інстанцій відбувся без участі ОСОБА_3 , а тому вона була позбавлена заявити про застосування строку позовної давності. 

 

Крім того, касаційна скарга містить посилання на постанови Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №3-1169/11, від 19 грудня 2019 року у справі №303/710/16-ц, від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 17 квітня 2018 року у справі №200/11343/14-ц, постанову Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі №6-266цс15. 

 

Доводи інших учасників справи 

 

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили. 

 

Рух справи у суді касаційної інстанції 

 

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі №761/21508/13, витребувано її з Шевченківського районного суду м. Києва та зупинено виконання заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2013 року та постанови Київського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку. 

 

Фактичні обставини справи, встановлені судом 

 

08 червня 2007 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №06/2342к-07, згідно умов якого банк надав відповідачу кредит на суму 160 000,00 дол. США, з кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 07 червня 2027 року, з процентною ставкою у розмірі 12,5% річних. 

 

У забезпечення виконання зобов`язань позичальника ОСОБА_1 , 08 червня 2007 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 укладено договори поруки №06/2342дп-01-07 та №06/2342дп-02-07, відповідно до умов яких поручителі, як солідарні боржники, зобов`язалися перед банком відповідати за виконання зобов`язань щодо повернення коштів, наданих банком ОСОБА_1 у вигляді кредиту, згідно з кредитним договором №06/2342к-07 від 08 червня 2007 року в повному обсязі. 

 

За договором утворилася заборгованість в розмірі 251 586,08 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 13 серпня 2013 року складає 2 010 927,58 грн, та складається з: простроченої заборгованості по кредиту – 36 486,90 дол. США (еквівалент у гривнях становить 291 639,79 грн); заборгованості по кредиту – 110 767,13 дол. США (еквівалент у гривнях дорівнює 885 361,79 грн); заборгованості по відсотках – 87 510,22 дол. США (еквівалент у гривнях становить 699 469,19 грн.); пені – 16 821,83 дол. США (еквівалент у гривнях дорівнює 134 456,93 грн). 

 

2. Мотивувальна частина 

 

Позиція Верховного Суду 

 

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. 

 

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 

 

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:  

 

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. 

 

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 

 

Відповідно до частин першої, другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. 

 

Згідно з частиною третьою статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. 

 

Відповідно до частин другої-сьомої, дев`ятої статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення – завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам – підприємцям – за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, – за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, – за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Суд викликає або повідомляє свідка, експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, зокрема у справах про видачу обмежувального припису – також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. 

 

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання. 

 

Відповідно до частин одинадцятої, дванадцятої статті 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису – не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Порядок публікації оголошень на веб-порталі судової влади України визначається Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. 

 

У підпункті 15.8 пункту 15 частини першої розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України зазначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи оприлюднення інформації щодо справи, визначеної цією редакцією Кодексу, на офіційному веб-порталі судової влади України здійснюється в порядку, визначеному Положенням про автоматизовану систему документообігу суду. 

 

Згідно з підпунктом 6 пункту 4 розділу XIV «Надання інформації на веб-порталі» Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року №30 (з наступними змінами і доповненнями), на головній сторінці веб-порталу та на сайтах судів на веб-порталі (інформація, що відноситься до кожного суду та її наявності) автоматично, оприлюднюються інформація (посилання на неї): оголошення про виклик відповідача, третьої особи, свідка, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, номер судового провадження, місце, дата і час наступного судового засідання, на яке така особа викликаєтеся. 

 

З огляду на викладене застосуванню частини одинадцятої статті 128 ЦПК України, а саме опублікуванню оголошення про виклик на веб-сайті судової влади України повинно передувати з`ясування місця проживання (перебування) відповідача. 

 

Такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №283/289/18-ц (провадження №61-18125св19) та від 12 березня 2020 року у справі №522/5315/15-ц (провадження №61-40463св18). 

 

Із матеріалів справи убачається, що Киівський апеляційний суд зробив оголошення про виклик на офіційному веб-порталі судової влади України (т. 1, а. с. 233, 236). 

 

05 вересня 2019 року суд апеляційної інстанції розглянув справу без участі у її розгляді ОСОБА_3 . Отже, доводи заявника про неналежне його повідомлення про розгляд справи в апеляційному суді, є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження. 

 

Розгляд справи за відсутності учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція). 

 

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими. 

 

Учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб (пункти 2, 3 частини першої стаття 43 ЦПК України). 

 

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. 

 

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява №7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін – один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду – передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. 

 

Всупереч наведеним нормам процесуального права, положенням Конвенції та практиці ЄСПЛ суд апеляційної інстанції розглянув і вирішив справу за відсутності осіб, щодо яких немає відомостей про їх належне повідомлення про час та місце розгляду справи, чим порушив їх право брати участь у судових засіданнях, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. 

 

Зазначені порушення унеможливили справедливий розгляд справи та встановлення обставин, які водять до предмета доказування і мають значення для правильного її вирішення. 

 

Отже, суд апеляційної інстанції не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи та не встановив достатньо повно фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору. 

 

У рішенні ЄСПЛ у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції. 

 

Суд апеляційної інстанції не виклав у судовому рішенні в достатній мірі мотиви, на яких воно базується, адже право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді заслухані, тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. 

 

Враховуючи, що справу розглянуто за відсутності осіб, які беруть участь у справі, не повідомлених належним чином про час і місце розгляду справи, ухвалене ним судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд. 

 

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 

 

Згідно з частиною четвертою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення. 

 

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою. 

 

Оскільки ОСОБА_3 обґрунтовує касаційну скаргу зокрема тим, що апеляційний суд не повідомив позивача про розгляд справи і ця обставина підтверджується матеріалами справи, постанова апеляційного суду підлягає обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 

 

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 

 

ПОСТАНОВИВ: 

 

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. 

 

Постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 

 

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. 

 

Джерело