Вебінар на тему «Як адвокатові отримати інформацію? Адвокатський запит та інші інструменти» відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ. Лектор адвокат, член Комітету з медіа та рекламного права НААУ Тетяна Олексіюк розповіла про особливості інструментів отримання інформації, якими може скористатися адвокат.
На початку вебінару лектор окреслила відмінності запиту на доступ до публічної інформації, адвокатського запиту, звернення громадян та запиту на персональні дані, звернувши увагу на особливості правового регулювання, запитувачів інформації та предмет запиту.
Говорячи про адвокатський запит, Тетяна Олексіюк згадала Постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України № 10 від 29 вересня 2016 року «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації», згідно з пунктом 3.3 якої відносини щодо внесення і розгляду адвокатського запиту врегульовано статтею 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а отже відповідні положення Закону України «Про доступ до публічної інформації» не поширюються на відносини між адвокатом та розпорядником інформації.
Лектор докладно розповіла про специфіку адвокатського запиту, відзначивши, що адвокатський запит є письмовим зверненням адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об’єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту. Орган, якому направлено адвокатський запит, зобов’язані не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту.
Якщо адвокат користується такий інструментом отримання інформації як адвокатський запит, йому слід скористатися нормами Закону України «Про інформацію», зокрема статтею 29, яка передбачає, що інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.
Для обґрунтування наявності суспільного інтересу лектор порадила скористатися Рішенням ЄСПЛ у справі «Центр демократії та верховенства права проти України (Заява № 10090/16)».
Тетяна Олексіюк зазначила, що адвокат не обмежений у праві запитати і будь-яку іншу інформацію як звичайна фізична особа, наприклад інформацію, яка за своїм статусом є публічною, а отже відкритою за замовчуванням, і як наслідок, доступною всім і кожному без обмежень. Обсяг та категорії публічної інформації, підходи до її відкритості та обмеження у передбачених законом випадках окреслені Законом України «Про доступ до публічної інформації» та ще одним важливим міжнародним документом, ратифікованим Україною – Конвенцією Ради Європи про доступ до офіційних документів (Конвенція Тромсе).
Статті 20 та 21 Закону України «Про інформацію» передбачають, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом. Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.
Стаття 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» вказує, що інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог (трискладовий тест).
З відмови у доступі до публічної інформації повинно вбачатися:
- якому з перелічених інтересів відповідає обмеження, а також чому обмеження доступу відповідає зазначеному інтересу;
- у чому конкретно полягає шкода правомірному інтересу; яким є причинно-наслідковий зв’язок між наданням доступу та можливим настанням шкоди; чому ця шкода є істотною; яка ймовірність настання шкоди внаслідок надання доступу до інформації;
- чому шкода від надання інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Правила обмеження доступу до інформації включають наступні:
1.Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше.
2.Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.
3.Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Категорії інформації, які не підлягають обмеженням у доступі, передбачені ч. 4 ст. 21 Закону України «Про інформацію», які деталізовані у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 10 від 29 вересня 2016 року «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації».
Відповідаючи на питання, так який інструмент отримання інформації обрати: запит на інформацію чи адвокатський запит, Тетяна Олексіюк згадала про Постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №640/7688/21 від 21 березня 2024 року. Суд зазначив, що Закон № 5076-VI не містить заборони запитувати в адвокатському запиті публічну інформацію, якщо це необхідно для захисту інтересів клієнта. Тобто, адвокатський запит може стосуватися й надання публічної інформації. Але, у такому разі адвокат у запиті, крім посилання на відповідні статті Закону № 5076-VI, зобов’язаний послатися й на відповідні статті Закону № 2939-VI, як на підставу для отримання інформації, яка підпадає під визначення публічної, а також дотриматися вимог останнього й звернути увагу суб’єкта, якому адресовано адвокатський запит, на його статус розпорядника публічної інформації.
Лектор відзначила також на позиції, висловленій у Окремій думці судді М. Білак, яка підкреслила, що якщо в адвокатському запиті, який оформлений відповідно до вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» міститься запит щодо іншої інформації, яка підпадає під ознаки публічної, незалежно від наявності посилання на конкретний порядок отримання такої інформації з вказівкою на Закон України «Про доступ до публічної інформації», така інформація є доступною і для адвоката, і суди повинні застосовувати загальні правила доступності до інформації, визначені цим Законом.
Відеофрагмент доступний для перегляду на сторінці Вищої школи адвокатури НААУ у Facebook: https://tinyurl.com/588ektjc