.jpg)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 902/1326/13 сформулював позицію щодо переривання строку пред’явлення виконавчого документа до виконання.
Пунктом 1 частини четвертої статті 12 Закону №1404-VIII “Про виконавче провадження” передбачено, що строки пред’явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред’явлення виконавчого документа до виконання.
Частиною п’ятою статті 12 Закону №1404-VIII унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв’язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред’явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення,
а в разі повернення виконавчого документа у зв’язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника – з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Отже, наведена норма, встановлюючи з якого саме моменту починається перебіг строку пред’явлення виконавчого документа до виконання, наводить лише два випадки такого повернення, а саме:
1) неможливість у повному обсязі або частково виконати рішення;
2) встановлення законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника.
Обидва ці випадки є такими, що підпадають під положення статті 37 цього Закону.
Так, частиною першою, статті 37 Закону №1404-VIII, яка має назву «Повернення виконавчого документа стягувачу», унормовано таке.
Виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:
2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (пункт 2).
Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред’явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону (частини четверта, п’ята статті 37 Закону №1404-VIII).
Аналізуючи вищенаведену норму права, колегія суддів дійшла висновку, що:
по-перше, вона встановлює випадки повернення виконавчого документа стягувачу після відкриття виконавчого провадження, яке презюмується відкритим відповідно до чинного законодавства;
по-друге, стаття 37 цього Закону прямо встановлює право повторно пред’явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, саме тоді, коли виконавчий документ було повернуто стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, унормовуючи підстави «повернення виконавчого документа без прийняття до виконання».