26 травня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 391/35/19 задовольнив касаційну скаргу банку, який наполягав, що справа мала бути розглянута в загальному провадженні, а не у спрощеному.
Банк звернувся до суду із позовом до особи про стягнення заборгованості за кредитним договором. Особа звернулася до суду із зустрічним позовом про визнання кредитного договору недійсним, стверджуючи, що анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг вона не підписувала і підпис, який є у заяві, вчинений не нею. Рішенням районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, відмовлено у задоволенні позову Банку та задоволено зустрічний позов.
У касаційній скарзі Банк зазначав, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про малозначність справи, оскільки за зустрічним позовом заявлені вимоги нематеріального характеру, а тому справа мала бути розглянута в загальному провадженні, а не у спрощеному.
Верховний Суд вказав, що відкриваючи провадження у справі за позовом Банку про стягнення боргу, суд першої інстанції призначив її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження. Проте після пред’явлення зустрічного позову позичальника про визнання кредитного договору недійсним суд об’єднав позовні заяви в одне провадження та здійснив перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження (ч. 4 ст. 193 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно із ч. 3 ст. 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених ст. 369 цього Кодексу.
Апеляційний суд відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, яка встановлює, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ціна позову наявна виключно у позовах, в яких заявлені вимоги майнового характеру. У позовах немайнового характеру ціна позову не визначається.
У справі, що переглядалася, предметом позову є немайнова вимога – про визнання кредитного договору недійсним, а якщо у справі наявні вимоги немайнового характеру, то розгляд такої справи в суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
За висновком ВС апеляційний суд помилкового визначив, що справа в апеляційному порядку може бути розглянута без повідомлення учасників справи – у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Зазначене позбавило Банк розумної можливості представляти свої інтереси як учасника справи за правилами, передбаченими процесуальним законодавством, зокрема в умовах відкритого та публічного судового розгляду. Це, у свою чергу, перешкодило стороні належним чином користуватися передбаченими ст. 43 ЦПК України процесуальними правами.
Підготував Леонід Лазебний