Blog

15.09.2021

Василь Крат розповів про практику Верховного Суду у справах щодо стягнення компенсації моральної шкоди

Суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Василь Крат узяв участь у правовому практикумі «Компенсація моральної шкоди: практика Верховного Суду та особливості проведення судової експертизи», організованому журналом «Право України» та юридичним порталом «Ratio Decidendi». Захід відбувся 10 вересня 2021 року в онлайн-режимі.
 
Під час виступу доповідач порушив, зокрема, такі питання: в межах якого зобов’язання компенсується моральна шкода, хто може бути суб’єктами такого зобов’язання, як виконуються такі зобов’язання, яким чином суди визначають моральну шкоду та її розмір, у яких сферах постає питання про необхідність компенсації моральної шкоди тощо.
 
Василь Крат звернув увагу на постанову КЦС ВС від 23 травня 2018 року у справі № 537/4905/15-ц (провадження № 61-11408св18). У постанові наведено висновок, що передбачене ст. 526 ЦК України правило щодо загальних умов виконання зобов’язань, зокрема про обов’язковість їх належного виконання, є універсальним і підлягає застосуванню до виконання як договірних, так і недоговірних зобов’язань, у тому числі компенсації моральної шкоди.
 
У постанові від 1 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18), що стосувалася питання сплати податків із суми моральної шкоди, Об’єднана палата КЦС ВС також зробила кілька важливих висновків.
 
Перше питання, яке постало перед Судом, – відповідно до яких принципів повинно виконуватися зобов’язання щодо компенсації моральної шкоди. ОП КЦС зазначила, що згідно з п. 6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, насамперед акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є, власне, нормами прямої дії. «Підходи мають бути універсальними стосовно як договірних, так і недоговірних зобов’язань», – наголосив Василь Крат.
 
Також у цій постанові ОП КЦС із посиланням на цивілістичну доктрину та судову практику зазначила, що під принципами виконання зобов’язань варто розуміти загальні засади, згідно з якими здійснюється виконання зобов’язання. Як правило, виокремлюють декілька принципів виконання зобов’язань, серед яких:
 
належне виконання зобов’язання;
реальне виконання зобов’язання;
справедливість, добросовісність та розумність (ч. 3 ст. 509 ЦК України).
Принцип належного виконання полягає в тому, що воно має бути проведене:
 
належними сторонами;
щодо належного предмета;
у належний спосіб;
у належний строк (термін);
у належному місці.
ОП КЦС дійшла висновку, що в цій справі кондикційне зобов’язання між сторонами не виникло, тому немає підстав для застосування до відносин сторін норм глави 83 ЦК України.
 
Василь Крат зазначив, що наведена постанова має базовий характер. Вона дозволяє екстраполювати викладені в ній висновки на кожну конкретну ситуацію та вирішити питання щодо компенсації моральної шкоди, зокрема шляхом укладення відповідного договору, що значно спрощує та пришвидшує процес.
 
Крім того, доповідач навів постанову КЦС ВС від 4 квітня 2018 року в справі № 212/2362/16-ц, у якій вказано, що до суб’єктів, яким компенсується моральна шкода внаслідок смерті, належать діти потерпілого. У ч. 2 ст. 1168 ЦК України не уточнено, що це стосується зачатих, але ще не народжених дітей потерпілого. Проте, з урахуванням справедливості та розумності (ст. 3 ЦК України), до суб’єктів, яким компенсується моральна шкода внаслідок смерті потерпілого, потрібно зарахувати зачатих, але народжених після смерті потерпілого дітей. Протилежний висновок ставив би в нерівне становище зачатих, але народжених після смерті потерпілого дітей щодо дітей, народжених за життя потерпілого, і суперечив би принципу верховенства права (ст. 8 Конституції України).
 
Василь Крат звернув увагу, що в постанові Великої Палати ВС від 1 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц зроблено висновок, що відповідно до положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб’єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення. Право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Таким чином, за словами судді, з вересня 2020 року змінено підхід у вирішенні цього питання, оскільки практика Верховного Суду України передбачала можливість компенсації моральної шкоди лише у випадках, визначених законом або договором.
 
В іншій справі (постанова КЦС ВС від 21 квітня 2021 року у справі № 2-3897/10) Суд указав на можливість компенсації моральної шкоди в сімейних правовідносинах. Хоча в п. 6 ст. 18 СК України вказано, що відшкодування шкоди лише у випадках, передбачених цим Кодексом або договором, КЦС ВС врахував вищезгадані висновки ВП ВС.
 
Василь Крат також навів практику Верховного Суду у спорах про стягнення компенсації моральної шкоди при порушенні немайнових прав, при стягненні заборгованості з виплати пенсії, при проходженні публічної служби, у податкових правовідносинах, у зв’язку з ненаданням відповіді на запит щодо публічної інформації, невиконанням органом місцевого самоврядування покладеного законом обов’язку, у трудових правовідносинах. Також суддя нагадав про сплату судового збору за вимогу про стягнення компенсації моральної шкоди, оскільки така вимога є майновою (постанова КЦС ВС від 28 листопада 2018 року в справі № 761/11472/15-ц).
 
Із презентацією Василя Крата можна ознайомитися тут.
 
Відео виступу Василя Крата доступне за посиланням (із 2:24) – https://youtu.be/4C3ZBkhyTiY.
 
Юридичні новини України