На це звернув увагу Касаційний господарський суд у справі №910/17662/19.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив зокрема з того, що надані позивачем облікові картки (табуляграми), роздруковані з переданих йому ПАТ «Київенерго» носіїв, не є е-доказами та їх паперовими копіями у розумінні ст.96 Господарського процесуального кодексу, оскільки не містять електронних підписів.
Проте у КГС не погодилися із таким висновком. Там зазначили, що учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом, зазначивши про наявність у нього або іншої особи оригіналу. Своєю чергою, суд може витребувати у такої особи оригінал.
Натомість, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. При цьому чинним законодавством не визначено порядку засвідчення е-доказів, зокрема поданих у паперових копіях, ураховуючи також те, що деякі з таких доказів (відео-, звукозаписи) не можуть бути відображені у паперовому виді. Й, спираючись на системний аналіз положень ст.97 ГПК, КГС дійшов висновку, що копії електронних доказів може засвідчувати безпосередньо суддя, але після дослідження їх оригіналу.