Які дії повинен вчинити суд у випадку подання апеляційної скарги з пропуском строку на оскарження?

За змістом ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено

неможливість такого поновлення.

 

Отже, строк на апеляційне оскарження може бути поновлений за обґрунтованою заявою учасника провадження і лише з поважних причин, визнаних такими судом. У кожному випадку суд встановлює на підставі належних, допустимих та

достатніх доказів поважність причин пропуску скаржником строку та приймає рішення щодо його поновлення чи відмову у його поновленні. Таким чином, саме на скаржника покладено обов’язок довести суду наявність таких причин.

 

Частиною 3 ст. 260 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху, зокрема у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання

про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

 

Відповідно до ч. 4 ст. 260, п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

 

Таким чином, дійшовши висновку про неповажність причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою, суд має залишити апеляційну скаргу без руху, надавши скаржнику можливість зазначити інші підстави для поновлення цього строку. Тільки у разі визнання цих причин неповажними або у випадку незвернення з відповідною заявою у встановлений строк у відкритті апеляційного провадження має бути відмовлено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК

України.

 

Постанови КГС ВС: