Blog

18.01.2021

Юридичний супровід медпрактики: тренди 2020/2021

Радмила Гревцова

Радмила Гревцова адвокат, к.ю.н., доц.,
керуючий партнер ЮК «Конкордія»,
автор онлайн-школи медичного права
Київського медикоправового кластеру
 

На початку «ковідно-карантинного періоду» власники і керівники медичного бізнесу були стурбовані тим, щоби залишитися «на плаву». Та по закінченні першої хвилі пандемії Covid-19 багато хто почав розглядати ситуацію крізь призму нових можливостей. Наприклад, великі приватні клініки розпочали надання медичних послуг за такими лікарськими спеціальностями, як «інфекційні хвороби» та «дитячі інфекційні хвороби», хоча раніше медична практика за цими спеціальностями вважалася прерогативою державних і комунальних медичних закладів.

Взагалі є підстави вважати, що попит на послуги приватної медицини надалі зростатиме. Особливо беручи до уваги той факт, що зараз на приватні медичні заклади не поширюються обмеження щодо планових госпіталізацій і операцій. Чимало «лікарів-брендів» — лідерів думок та медичних і управлінських інновацій — наважилися на відкриття власної справи, зареєструвавшись як фізичні особи-підприємці або створивши господарські товариства. Звісно, старт будь-якого бізнесу потребує юридичного супроводу.

Як відомо, вітчизняний медичний бізнес — здебільшого малий чи середній. Та все частіше у бік української медицини і тим більше фармацевтики задивляються великі, зокрема іноземні інвестори. Тож маємо низку обнадійливих трендів і можемо сподіватися на зростання потреби в юридичному аудиті, послугах зі структурування угод, медичної і фармацевтичної регуляторики тощо.

Чимало правових питань виникає і у закладів охорони здоров’я, перетворених на комунальні некомерційні чи казенні підприємства під час реформування охорони здоров’я. Укладання договорів з Національною службою здоров’я України, запровадження платних медичних послуг, врегулювання трудових відносин з медичними працівниками — ось лише кілька прикладів з широкого спектру питань, з якими стикаються екс-бюджетні медичні заклади. Зрозуміло, що правильне вирішення цих питань потребує юридичної експертизи.

Фокус уваги — на трудове право

У «ковідні» часи з особливою гостротою постало питання захисту трудових і соціальних прав медичних працівників. Найчастіше у фокусі уваги юристів опинялися проблеми, пов’язані з забезпеченням медиків засобами індивідуального захисту, захистом права на справедливу оплату праці, здійсненням страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв’язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою Covid-19 тощо. Дається взнаки недосконалість чинного законодавства, зокрема в частині відсутності ефективних, незабюрократизованих механізмів реалізації медичними працівниками своїх трудових і соціальних прав.

Відносини «лікар-пацієнт» як «вічнозелена» тема

У часи пандемії, коли навкруги панує невизначеність, багато людей знервовані, на лікарів покладається додаткове навантаження, а проблемні моменти стали ще більш відчутні. Наприклад, неповідомлення лікареві пацієнтом інформації про наявні у нього або його дитини захворювання аж до факту інфікування Covid-19 чи належності до контактних осіб. Або, навпаки, відсутність належного інформування пацієнта лікарем про прогноз розвитку захворювання, пропоновані діагностичні та лікувальні заходи, можливі ризики і ускладнення та побічні ефекти. А як важливо у «ковідний» період поінформувати пацієнта про те, що у його плані лікування можливі зміни, викликані обставинами, незалежними від волі сторін (скажімо, у разі запровадження жорсткого локдауну)!

Та мало просто надати пацієнтові необхідні відомості — слід правильно зафіксувати факт надання пацієнтові чи його законному представникові відповідної інформації, зокрема тієї, на підставі якої було отримано згоду пацієнта на медичне втручання. У деяких випадках (наприклад, коли йдеться про високоризиковане медичне втручання) важливо зафіксувати і основний зміст такої інформації. Тут важко переоцінити значення кваліфікованого юридичного консультування, а також складання формулярів документів (наприклад, інформованих згод на певні види медичних втручань) та проєктів локальних нормативно-правових актів. До речі, локальні НПА медичного закладу (візьмемо для прикладу правила внутрішнього розпорядку) можуть вирішити чимало проблем, що належать до сфери відносин «лікар-пацієнт».

Окрім інформування, точкою напруженості у таких відносинах є якість медичної допомоги/послуг. Причому лікар і пацієнт нерідко мають різне, почасти протилежне уявлення щодо того, чи була ця якість належною. Часто-густо висновки пацієнта ґрунтуються на емоціях, хоча трапляються й випадки дефектів надання медичної допомоги (послуг) — лікарських помилок, казусу і навіть професійних злочинів.

Якщо виходити з законодавства, якість медичних послуг «лежить на трьох китах»: відповідності наданих послуг вимогам нормативно-правових актів (наприклад, нормам Закону «Основи законодавства України про охорону здоров’я»), нормативних документів (у сфері охорони здоров’я це, насамперед, медичні стандарти та клінічні протоколи) та умовам договору з пацієнтом (споживачем медичних послуг). Тож договірне забезпечення надання медичних послуг залишається надзвичайно важливим.

Усе більшим попитом користується юридичний супровід впровадження у медичну практику так званих «нових клінічних протоколів», які серед лікарів часто називають «міжнародними». Адже саме зі стандартами і протоколами порівнюють дії чи бездіяльність лікаря експерти, що здійснюють судово-медичну експертизу, відповідаючи на сакраментальні запитання: «Чи правильно лікували пацієнта?», «Чи були тяжкі наслідки запобіжними?» А останніми роками пацієнти все частіше намагаються з’ясувати істину, звертаючись до суду.

«Юридична профілактика медичних захворювань»

«Медичні справи» справедливо вважаються однією з найскладніших категорій цивільних справ, адже довести наявність причинно-наслідкового зв’язку між протиправним діянням і заподіяною шкоди (якщо вона дійсно мала місце) буває непросто. Зазвичай вони розглядаються досить довго, забираючи у сторін чимало часу, нервів і коштів на правничу допомогу. Тож дуже важливою стає «профілактика юридичних захворювань», яку можна зробити за допомогою правових інструментів: впровадження у діяльність норм локальних нормативно-правових актів, нових клінічних протоколів і правильно розроблених маршрутів пацієнтів тощо.

Ще одним трендом є віддання переваги досудовому врегулюванню спорів. Заклади охорони здоров’я і пацієнти почали звертатися до медичної медіації. Водночас пацієнт і медичний заклад, який несе відповідальність за заподіяння шкоди, завданої його працівником під час виконання трудових обов’язків, все ж частіше досягають згоди (наприклад, щодо повернення коштів, сплачених за медичні послуги) за допомогою адвокатів. І тут важливо юридично коректно повернути кошти пацієнтові, особливо у випадках, коли медичний заклад вважає, що надані ним послуги були належної якості, але воліє не витрачати час і зусилля на доведення своєї правоти у суді.

Як бачимо, ситуацій, у яких виникає потреба у правничій допомозі чи юридичних послугах, дуже багато. Тим більше, що попри «коронавірусні» труднощі, активно розвиваються порівняно нові царини медичної практики — трансплантологія, репродуктивна та естетична медицина.

Нові юридичні виклики і відповіді

Одним з найбільш помітних трендів 2020 р. стало надання медичної допомоги/послуг за допомогою засобів дистанційного зв’язку. Українське законодавство і раніше передбачало можливість надання телемедичної допомоги, але в «ковідно-карантинний період» вона стала затребуваною не тільки у форматі «лікар-лікар», а насамперед у форматі «лікар-пацієнт».

«Консультую онлайн», — таку аватарку нерідко можна побачити у профілях лікарів у соціальних мережах. Та чи завжди таке консультування відбувається правильно? Чи враховані усі юридичні нюанси? Запитання риторичні. А нюансів тут чимало: необхідність попередження пацієнта про неостаточність діагнозу та необхідність подальшого огляду його лікарем, отримання інформованої згоди, захист персональних даних пацієнта тощо. І звісно, право лікаря здійснювати так зване домашнє телеконсультування тільки в якості працівника закладу охорони здоров’я або у разі реєстрації фізичної особи-підприємця та отримання ліцензії на право провадження господарської діяльності з медичної практики.

Ще одним цікавим викликом стало подекуди необґрунтоване призначення лікарських засобів, зокрема антибіотиків, пацієнтам. За даними з офіційних джерел, у 2020 р. рівень споживання антибіотиків зріс у рази. А це може обернутися антибіотикорезистентністю — небезпечним явищем, коли бактерії стають стійкі до антибіотиків, і ті перестають діяти. Цей виклик вимагає юридичних відповідей, які допоможуть забезпечити правильність призначення і застосування антибіотиків, запобігання внутрішньолікарняному інфікуванню, взаємодію лікарів різних спеціальностей.

Увага медичних юристів сьогодні прикута і до правових аспектів застосування лікарських засобів off-label, тобто поза інструкцією. Цьогоріч у Законі «Основи законодавства України про охорону здоров’я» з’явилася нова норма, яка дозволяє за певних умов застосовувати в інтересах лікування особи, хворої на Covid-19, зареєстровані лікарські засоби за показаннями, не зазначеними в інструкції для медичного застосування, згідно з протоколом надання медичної допомоги та на підставі інформованої згоди пацієнта. Це видається важливим кроком на довгому шляху до вирішення проблеми застосування лікарських засобів і медичних виробів offlabel. Адже у багатьох царинах медичної практики — онкології, акушерстві й гінекології, дерматовенерології — ліки та медвироби (наприклад, філери) вже давно застосовуються off-label і демонструють хороші результати, але лікар, що ризикнув ними скористатися, потрапляє у зону юридичної небезпеки.

Говорячи про фармацевтичну продукцію, не можна не згадати про імунобіологічні препарати, зокрема вакцини. У 2021 р. питання вакцинації буде «топовим» для законотворців, керівників галузі та закладів охорони здоров’я, медиків, пацієнтів і звісно ж, юристів. (Не)обов’язковість вакцинації, справедливий розподіл вакцин, отримання згоди на проведення щеплення, юридичні наслідки відмови, — ось короткий перелік «вакцинопрофілактичних» питань, з якими ми стикнемося у найближчому майбутньому. І будемо шукати хиткий баланс між особистими правами і публічним інтересом. Та ця справа варта зусиль.

У наступні роки медичне право перетвориться з «модної теми» на галузь науки і практичної діяльності, яка значною мірою визначатиме пейзаж майбутнього світу і портрети наступних поколінь. А нас усіх очікує багато роботи.

Джерело

Юридичні новини України